Марина Алдон – Зимове

Зимове

 

Безжурно спить галявина казкова,

У млі густій співають хуртовини,

Настромлена на голочку ялини

Сніжинка – витинанка паперова…

 

Мороз терпкий на річку без зусилля

Вуздечку накидає…  кришталеву…

Долоню шелестку, тверду… січневу

На собі відчуває все довкілля…

 

За хмарою півмісяць плоть фізичну,

Неначе за сутаною ховає…

Курсують вільні мрії небокраєм,

Шукаючи країну фантастичну…

 

Виконує вітрисько сім рапсодій,

Чекаючи світанку нетерпляче…

Зима одвічно має кілька значень,

Тривалість різну в серці і в природі…

 

Дорога трохи звивиста, цукрова,

За пагорбом… Північний ніби полюс…

А янгол тихо-тихо крутить глобус…

Безжурно спить галявина казкова…

 

28 грудня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Виктор Цыганов «К вечеру..»,   

http://www.photosight.ru/photos/5342050/

Марина Алдон – Наша мова

Наша мова

 

Говірка – генетичний спільний код,

У ній душа прабатьківська і сила…

Бо рідних слів позбавити народ –

Це… значить… серце видалити з тіла…

 

Споконвіків для недругів мішень –

Вкраїнські древні засоби лексичні…

Якщо ж слова відняти від пісень,

Лише мотиви лишаться ліричні…

 

Державний скарб у віршах, у думках,

Та у молитві, праці титанічній…

Нас надихає синьо-жовтий стяг

На незабутні вчинки героїчні…

 

Чарує врода рідної землі,

Нетлінна велич цінностей культурних…

Ми мови зодчі, справжні ковалі

В розумних межах норм літературних…

 

 

21 грудня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Рідна мова

Рідна мова

 

 

Хай на землі аж тисячі наріч,

Та молимося Господу завзято

Ми мовою, якою вчила мати,

Співаючи над люлькою щоніч,

Якою мрії линуть до світил,

На рівні підсвідомості щоднини,

Яка з душі звучить, із середини,

І додає хоробрості та сил…

 

Хай на землі говірок аж мільйон,

Однак одна у світі найгарніша,

Дивує колоритністю у віршах,

Чарує, мов трояндовий бутон…

Неначе дзвін церковний у серцях,

Слова лунають щирі та відверті…

У спілкуванні – нації безсмертя,

До цінностей найвищих вірний шлях…

 

Хай на землі без ліку різних мов,

Хай володіє сотнями людина,

Але завжди є рідною єдина…
Вона тече по жилах, наче кров,

Усі відображає почуття,

Народу голос, навіть безгоміння,

Озвучує «за кадром» сновидіння…

Її дає Творець на все життя…

13 грудня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Зимовий ранок

Зимовий ранок

 

Потрібно відкашляти сонце імлі застудженій,

Із хмар повиймати треба зірки незчисленні…

Вже ранок, та мряка усюди … світ у напруженні…

Пломбірні дороги січня ще не розчищені…

 

Виконує вітер північний сонату Вагнера,

На гілці сліди пташині, мов ієрогліфи…

А у візерунків на вікнах немає автора?

Хоч на підвіконні ставить мороз автографи…

 

Дрімає спокійно, безжурно уся околиця

І річка під лінзою з кварцу марить інеєм…

Зима норовиста доволі… скрізь, де захочеться

Встановлює власний устрій… закону іменем…

 

4 грудня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: Александр Alexandr «Лунная соната»,

http://www.photosight.ru/photos/5260020/?from_member

Марина Алдон – Я, ти, ми…

Я, ти, ми…

3D, у техніці розчинення + паліндром

 

Я – мед, Едем. Ти – мить. Ми волю ловим?*

Спокуси плід терпкий  – любити здатність…

У серці щем… Як жить? Чуття – окови!

Твій погляд – лід морський, німа фатальність…

 

Мов вітер дмеш із гір, із териконів

На квіт душі щодень (у цьому й складність)…

Мій світ без меж, повір, і без кордонів,

Твій – міражі лишень напівабстрактні…

 

Гортаю сум… чомусь, як книгу долі,

У віршах він, піснях та у сльозинах…

Кохання – струм… і пульс… і кім у горлі…

Твоя я тінь, твій шлях, зоря єдина!

 

У тексті розчинено вірш:

Я – мед, Едем. Ти – мить,

Спокуси плід терпкий…

У серці щем… Як жить?

Твій погляд – лід морський…

 

Мов вітер дмеш із гір

На квіт душі щодень…

Мій світ без меж, повір

Твій – міражі лишень…

 

Гортаю сум… чомусь

У віршах він, піснях…

Кохання – струм… і пульс…

Твоя я тінь, твій шлях!

 

І ще одну поезію:

Я – мед, Едем,

Спокуси плід…

У серці щем…

Твій погляд – лід…

 

Мов вітер дмеш

На квіт душі…

Мій світ без меж,

Твій – міражі…

 

Гортаю сум…

У віршах він…

Кохання – струм…

Твоя я тінь!

 

* Я – мед, Едем. Ти – мить. Ми волю ловим? – рядок-паліндром, навпаки читається: Ми волю ловим? Ти – мить. Мед, Едем – я…

 

 

1 грудня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: «YraZ «***»,

http://www.photosight.ru/photos/5314380/

 

 

Марина Алдон – Видноколо

Видноколо

3D, у техніці зіставлення + паліндром

 

А видноколо – даль низин і сива вись!*

Безмежний обрій – лиш частина небокраю…

Пташине соло, пісня вітру,спів криниць

І обшир волі, мов незримий шлях до раю…

 

Астральна сфера, ефемерна площина…

Тонка вісь світу молитви всі уміщає…

Там теж озера, там не має море дна?

Господнє світло сяє, свічка не згорає…

 

Край горизонту – нитка вічності немов…

Початок тиші – імпульс віри чудодійний…

І мріянь контуртрансформується в любов,

І в серці вірші – рукописний текст Біблійний…

 

У тексті розчинено два вірші:

1.

А видноколо –

Безмежний обрій,

Пташине соло

І обшир волі…

 

Астральна сфера,

Тонка вісь світу…

Там теж озера?

Господнє світло?

 

Край горизонту –

Початок тиші

І мріянь контур,

І в серці вірші…

 

2.

Даль низин і сива вись –

Лиш частина небокраю…

Пісня вітру,спів криниць,

Мов незримий шлях до раю…

 

Ефемерна площина

Молитви всі уміщає…

Там не має море дна?

Сяє свічка, не згорає?

 

Нитка вічності немов –

Імпульс віри чудодійний…

Трансформується в любов,

Рукописний текст Біблійний…

 

* А видноколо – даль низин і сива вись! – рядок-паліндром, навпаки читається: Вись сива і низин лад… О, локон дива!

1 грудня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: «lvladislav96 «Дорога на холме»,

http://www.photosight.ru/photos/5319280/

 

Марина Алдон – Ти – лід, мороз

Ти – лід, мороз

3D, у техніці розчинення + паліндром

 

Ти – лід, мороз, вітраж, ліс й іній… мідь тенет*…

Я – жар, вогонь, я – світу пломінь, солод снів…

Зціли невроз!  Будь поруч нині! Тет-а-тет!

Торкнись долонь і ліній долі чи чуттів…

 

Цілуй у млі пухнасті вії, дуги брів…

Мої уста тобою дишуть… повсякчас…

Малюй на склі бажання, мрії та птахів,

Стежки, міста, космічну тишу, зорі… нас…

 

Небесний Ківш із хмари-діжки знов і знов

Роняє сніг… на землю-ложе…як експерт…

Про тебе вірш… печальний трішки… гріє кров…

У кожній з книг один і той же… арт-портрет…

 

Я – віск свічі, зіниці – безвість… шал душі…

Ти – тінь зими, ти – сизий січень… вітролов…

Чому вночі між нами всесвіт… міражі…

Не ра́зом ми… у серці  відчай… і любов…

 

У тексті розчинено вірш:

 

Ти – лід, мороз, вітраж, ліс й іній…

Я – жар, вогонь, я – світу пломінь…

Зціли невроз!  Будь поруч нині!

Торкнись долонь і ліній долі…

 

Цілуй у млі пухнасті вії…

Мої уста тобою дишуть…

Малюй на склі бажання, мрії,

Стежки, міста, космічну тишу…

 

Небесний Ківш із хмари-діжки

Роняє сніг… на землю-ложе…

Про тебе вірш печальний трішки

У кожній з книг один і той же…

 

Я – віск свічі, зіниці – безвість…

Ти – тінь зими, ти – сизий січень…

Чому вночі між нами всесвіт…

Не ра́зом ми… у серці  відчай…

 

І ще одну поезію:

 

Ти – лід, мороз…

Я – жар, вогонь…

Зціли невроз! 

Торкнись долонь…

 

Цілуй у млі

Мої уста…

Малюй на склі

Стежки, міста…

 

Небесний Ківш

Роняє сніг…

Про тебе вірш

У кожній з книг…

 

Я – віск свічі…

Ти – тінь зими…

Чому вночі

Не ра́зом ми…

 

*Ти – лід, мороз, вітраж, ліс й іній… мідь тенет… – рядок-паліндром, навпаки читається: Дім тенет й іній сіль жартів зором ділить.

 

1 грудня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: Neuda4nik «Tapa pass»,

http://www.photosight.ru/photos/5319343/

 

Марина Алдон – Морозний січень

Морозний січень

3D у техніці зіставлення + паліндром

 

І нині мім-мороз есе віків тут вишив*…

Писав листи-послання вітрисько на крижині…

Як справжній віртуоз, дбайливо гладив вишні,

Мав добрий настрій зрання, куйовдив хмари сині…

 

Алмазний сонця диск від інею іскрився,

Колов твердінь небесну шпиль скелі кам’янистий…

Стікав зі свічки віск… кричала сумно птиця…

На мрію безтілесну вдягав день шарфик чистий…

 

Гортала календар сніжинка білошкіра…

Зима в якійсь тривозі весь час душі торкалась…

Сопів-пихтів димар, та серце гріла віра…

Спав січень на порозі… Я щиро посміхалась…

 

У тексті розчинено два вірші:

1.

І нині мім-мороз

Писав листи-послання,

Як справжній віртуоз…

Мав добрий настрій зрання…

 

Алмазний сонця диск

Колов твердінь небесну…

Стікав зі свічки віск

На мрію безтілесну…

 

Гортала календар

Зима в якійсь тривозі…

Сопів-пихтів димар…

Спав січень на порозі…

 

2.

Есе віків тут вишив

Вітрисько на крижині,

Дбайливо гладив вишні,

Куйовдив хмари сині…

 

Від інею іскрився

Шпиль скелі кам’янистий…

Кричала сумно птиця…

Вдягав день шарфик чистий…

 

Сніжинка білошкіра

Весь час душі торкалась…

Та серце гріла віра…

Я щиро посміхалась…

 

*І нині мім-мороз есе віків тут вишив, – рядок-паліндром, навпаки читається: вишив тут віків есе зором мім і нині.

 

24 листопада 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: Морский Николай «Засыпает река»,

http://www.photosight.ru/photos/5310425/

Марина Алдон – Іменник у кличній формі

Іменник у кличній формі

На аркуші білім літери чорні…
Пульсує у серці чуття шалене…
Для тебе іменник я в кличній формі,
А ти алфавіт і словник для мене…

Видряпує ручка інтимні тексти
На палітурці душі механічно…
Рядочки уява сльозами хрестить…
Хворію любов’ю давно, хронічно…

Краплями крові оздоблюю вірші,
Графічні портрети зі слів складаю…
Твоє рідне ймення звучить у тиші
І лине молитва до небокраю…

Тривожить задишка і ком у горлі…
Самотньо… набридло усе буденне…
Для тебе іменник я в кличній формі,
А ти алфавіт і словник для мене…

 

9 жовтня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
Рита Нижарадзе «Осенняя рапсодия»,
http://www.photosight.ru/photos/4854179/?from_member

Марина Алдон – Факти

Факти

Місяць вітриська старого розгадує міміку, жести
І аж до ранку мою розглядає маленьку кімнатку…
Вірші, крізь серце пропущені, кров’ю написані тексти –
Майже єдине, що млі залишаю про себе на згадку…

Зорі до неба прибиті цвяхами Творця золотими?
Всесвіт обпалює їхнє глибоке нерівне дихання…
Трохи сумна та оголена зовсім душа… між рядками…
Розповідає паперу про міжгалактичне кохання…

Ніч ефемерна обмацує пальцями лампу настільну
І видається, немовби пульсує у літерах дійсність…
З ручкою разом римую бажання на тему довільну…
Линуть пісні через виміри простору-часу у вічність…

Ймення знайоме в уяві оздоблюю рясно сльозами…
Ніжно стискаю в долоні каблучку твою зі смарагдом…
Сформулювати гіпотезу пристрасті важко словами,
Та почуття, що у грудях печуть, залишається фактом…

17 жовтня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
hlorat, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5257222/