Марина Алдон – 22 вересня. У лісі осінь

28 июня, 2013 7:24 дп

Двадцять друге вересня. У лісі осінь

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Листок в долоні має форму серця…
У лісі жовта осінь, дива клаптик…
Скрізь павутиння… Де же веретенця?

Вітри холодні  дмуть із прагалактик…
Тумани при дорозі? Білі скельця?
Дим, запах тління… Вересень – романтик…

Розмотує клубочок сонця дійсність…
У небі птаха – цяточка мізерна…
Виконує струмочок вірш про вічність,
Сонату Баха, музику Шопена…

Прив’ялі квіти складую в конверти,
Щоб чай варити взимку… для натхнення…
Карпати в межах Всесвіту – мольберти…
Тут Бог дає митцям благословення…

У тексті розчинено ЯС:

Листок в долоні…
У лісі жовта осінь…
Скрізь павутиння…

Вітри холодні…
Тумани при дорозі…
Дим, запах тління…

Розмотує клубочок
У небі птаха,
Виконує струмочок
Сонату Баха?

28 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Щоденник. Метки: 3D вірші, ліс, осінь, пейзажна лірика, сонети и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 22 вересня. У лісі осінь нет

Марина Алдон – 21 вересня. Роздуми над картиною «Осінній букет» І.Є.Рєпіна

27 июня, 2013 4:34 пп

Двадцять перше вересня. Роздуми над картиною «Осінній букет» І.Є.Рєпіна

3D, у техніці розчинення

Мовою листків опалих, жовтих сонце молиться до Бога…
Осінь до дерев говорить ніжно, личить їй багряний ситець…
Небо від хмарин пухке на дотик, а на вигляд, мов дорога…
За птахАми тужить безутішно славнозвісний живописець…

Вітер, що зове себе поетом, є заручником погоди,
Тихо тлін роздмухує над гаєм і зміряє павутину…
А безмовна дівчина з букетом у одежі, згідно моди,
Зовсім юна, садом походжає, роздивляється місцину…

Сни природі знаки шлють умовні, що примчать за кілька тижнів,
Морщиться у трав тоненька шкіра, не пече уже кропива…
Квіти, мов камінчики коштовні, різнобарвні, дивовижні,
Лагідно в руці тримає Віра, донька Рєпіна вродлива…

У тексті розчинено вірш:

Мовою листків опалих, жовтих
Осінь до дерев говорить ніжно…
Небо від хмарин пухке на дотик,
За птахами тужить безутішно…

Вітер, що зове себе поетом,
Тихо тлін роздмухує над гаєм…
А безмовна дівчина з букетом
Зовсім юна, садом походжає…

Сни природі знаки шлють умовні…
Морщиться у трав тоненька шкіра…
Квіти, мов камінчики коштовні,
Лагідно в руці тримає Віра…

 

 

27 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, квіти, осінь, пейзажна лірика, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 21 вересня. Роздуми над картиною «Осінній букет» І.Є.Рєпіна нет

Марина Алдон – 20 вересня. Любов – не дар, не кара

26 июня, 2013 5:44 пп

Двадцяте вересня. Любов – не дар, не кара

3D, у техніці розчинення

Любов – не дар, не кара за провину, злодіяння,
А іспит на душевну досконалість, на терплячість…
Коханням Бог випробує людину… та стражданням,
Щоб бачити смиренність чи зухвалість її вдачі…

Любов – не присуд долі і не вирок… хоч у ліжку
Частіше біль, ніж крила розпростерті, спазм легенів,
Вогонь і лід у серці… штрихпунктиром… вперемішку…
Вже не клянуться в вірності до смерті наречені?

Любов – це світла мрія, вчинок, слово, сон інтимний,
В утробі плід, півсвіту у зіницях… смак екстазу…
Це – віра, навіть сутності основа, імпульс дивний,
Найбільша галактична таємниця в межах часу…

У тексті розчинено вірш:

Любов – не дар, не кара за провину,
А іспит на душевну досконалість…
Коханням Бог випробує людину,
Щоб бачити смиренність чи зухвалість…

Любов – не присуд долі і не вирок,
Частіше біль, ніж крила розпростерті…
Вогонь і лід у серці… штрихпунктиром…
Вже не клянуться в вірності до смерті?

Любов – це світла мрія, вчинок, слово,
В утробі плід, півсвіту у зіницях…
Це – віра, навіть сутності основа,
Найбільша галактична таємниця…

 

26 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, роздуми и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 20 вересня. Любов – не дар, не кара нет

Марина Алдон – 19 вересня. Гриб

26 июня, 2013 11:57 дп

Дев’ятнадцяте вересня. Гриб

3D, у техніці розчинення

Міцелієм тримаючись за землю історичну,
Ввись тягнеться своїм маленьким тілом… до ялини…
Галявину вважає за оселю галактичну,
А нитку павутини – Божим сріблом для корзини…

У лісі добре… Мох, немов колиска в час безсоння…
Туман уранці білий, мов пелюшка, простирадло…
Струмок кудись несе опале листя у долонях…
І личить зелень трав до капелюшка… навіть надто…

Не гнеться ніжка… Звісно, трохи шкода, небо кличе…
Але вітри розказують новини непогано…
Така прекрасна в вересні природа, таємнича…
Казкові гори, наче із картини Левітана…

У тексті розчинено вірш:

Міцелієм тримаючись за землю,
Ввись тягнеться своїм маленьким тілом…
Галявину вважає за оселю,
А нитку павутини – Божим сріблом…

У лісі добре… Мох, немов колиска…
Туман уранці білий, мов пелюшка…
Струмок кудись несе опале листя…
І личить зелень трав до капелюшка…

Не гнеться ніжка… Звісно, трохи шкода,
Але вітри розказують новини…
Така прекрасна в вересні природа,
Казкові гори, наче із картини…

 

26 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, ліс, осінь, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 19 вересня. Гриб нет

Марина Алдон – 18 вересня. Роздуми над картиною Оксани Нечипоренко «Осінній наспів»

25 июня, 2013 8:17 пп


Вісімнадцяте вересня. Роздуми над картиною Оксани Нечипоренко «Осінній наспів»

3D, у техніці розчинення

Бринять уже в повітрі холоди, туман – суконцем
Та настрій не залежить від погоди… принципово
Осінній день у дзеркалі води шукає сонце
Вдивляється у відблиски природи поступово

Із хмар узори світлих кольорів і форм кубічних
Неначе пазли, складені Всевишнім в іншім світі
Рослини в’януть, ждуть пророчих снів чи летаргічних
Гортає спокій спогади колишні в душах квітів

У озері крайнеба чиста синь, частково – вічність…
Торкнутись можна дива з див руками чи сльозою…
Такі святкові в золоті ліси… їм личить зрілість…
Жонглює вітер тихо із листками над  водою…

У тексті розчинено вірш:

Бринять уже в повітрі холоди,
Та настрій не залежить від погоди….
Осінній день у дзеркалі води
Вдивляється у відблиски природи…

Із хмар узори світлих кольорів,
Неначе пазли, складені Всевишнім…
Рослини в’януть, ждуть пророчих снів,
Гортає спокій спогади колишні…

У озері крайнеба чиста синь,
Торкнутись можна дива з див руками…
Такі святкові в золоті ліси!
Жонглює вітер тихо із листками…

 

22 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 18 вересня. Роздуми над картиною Оксани Нечипоренко «Осінній наспів» нет

Марина Алдон – 17 вересня. У серці осінь, осінь за вікном

25 июня, 2013 4:28 пп

Сімнадцяте вересня. У серці осінь, осінь за вікном

3D, у техніці розчинення

У серці осінь, осінь за вікном, усюди хмарно…
Дощать і очі, й небо гірко плаче… Вечоріє…
Стікає свічка в вічність за столом, гасити марно…
Листи ковтає полум’я тремтяче, та не мрії…

Вмирають квіти в вазі та в саду, то ж долі вирок…
Заупокійний спів у вітровіїв-святотатців…
Тобою я живу, і навіть сню, молюся щиро…
Ти у судинах, як порив стихії, в кожній згадці…

У місті осінь, осінь у душі… Жалоба всюди…
Чорнилом мла заповнює кімнату, миє руки…
Як боляче казати: «Ми чужі… Ми – різні люди»
Як важко усвідомлювати втрату, сум розлуки…

У тексті розчинено вірш:

У серці осінь, осінь за вікном…
Дощать і очі, й небо гірко плаче…
Стікає свічка в вічність за столом,
Листи ковтає полум’я тремтяче…

Вмирають квіти в вазі та в саду,
Заупокійний спів у вітровіїв…
Тобою я живу, і навіть сню,
Ти у судинах, як порив стихії…

У місті осінь, осінь у душі…
Чорнилом мла заповнює кімнату…
Як боляче казати: «Ми чужі…»
Як важко усвідомлювати втрату…

 

25 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, дощ, інтимна лірика, кохання, ніч, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 17 вересня. У серці осінь, осінь за вікном нет

Марина Алдон – 16 вересня. Айстра

25 июня, 2013 10:49 дп

Шістнадцяте вересня. Айстра

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Осіння квітка дивна, ніжна, синя
Заплетена в віночок… Між дубами
Промінням сонця тчеться павутиння?

Відкрита хвіртка в вересень вітрами…
Із айстри пелюсточок (від падіння?)
Тремтить в долоньці, марить, певно, снами…

Все підлягає тлінню, дещо – двічі…
Та річ не в цьому, а у тім – для чого…
Потрібно стати тінню в потойбіччі…
В саду старому… із птахів – нікого…

Туман із білим саваном нервово
Стежини криє з розсвітом у парі…
Усі рослини в’януть поступово,
А клумба майже схожа на гербарій…

У тексті розчинено ЯС:

Осіння квітка
Заплетена в віночок
Промінням сонця…

Відкрита хвіртка…
Із айстри пелюсточок
Тремтить в долоньці…

Все підлягає тлінню,
Та річ не в цьому…
Потрібно стати тінню
В саду старому…

 

25 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Щоденник. Метки: 3D вірші, квіти, осінь, пейзажна лірика, рослини, сонети и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 16 вересня. Айстра нет

Марина Алдон – 15 вересня. Бабине літо

24 июня, 2013 5:08 пп

П’ятнадцяте вересня. Бабине літо

3D, у техніці розчинення

Бабине літо, голубить строкаті айстри…
Пісня осіння втішає природу щиро…
В серці неспокій, мінливий доволі настрій…
Сум у душі тимчасовий, журба – не вирок…
Зірвано вітром хмарини з верхівок кленів?
З сонця проміння невже опадає з листям?
Ріки глибокі і досить-таки шалені…
Гори чужі? Ні, то шкіра у них плямиста…

Бабине літо приходить завждИ неждано…
Дивний світанок уже прохолодний трішки…
З запахом тління здається і сквер курганом…
Небо й земля… переплетені, як доріжки…
Хто понад світом роздмухує згірклі мрії?
Стелить серпанок-туман для молитви килим…
Від павутиння тремтять навіть власні вії…
В’януть поля… а метелик стає безсилим…

У тексті розчинено вірш:

Бабине літо…
Пісня осіння…
В серці неспокій,
Сум у душі…
Зірвано вітром
З сонця проміння?
Ріки глибокі…
Гори чужі?

Бабине літо…
Дивний світанок…
З запахом тління
Небо й земля…
Хто понад
Стелить серпанок?
Від павутиння
В’януть поля…

24 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 15 вересня. Бабине літо нет

Марина Алдон – 14 вересня. Роздуми над картиною «Золота осінь» І.І.Левітана

24 июня, 2013 1:32 пп

Чотирнадцяте вересня. Роздуми над картиною «Золота осінь» І.І.Левітана

3D, у техніці розчинення

У осені чудовий творчий настрій, дивна врода…
Фарбує світ, оздоблює пейзажі, згідно моди…
Хоч у траву ховають очі айстри у городах,
Робіт багато дуже в вернісажі праприроди…

У осені душа тонка, лірична та вразлива…
Для неї вітер грає на бандурі колискові…
Підспівує струмочок артистично, галасливо…
Берези, наче бронзові скульптури чи восковІ…

У осені у серці крик пташиний, навіть гомін,
Що видається трохи потойбічним серед лісу…
В долонях носить вересень хмарини, пензлик-промінь,
А шлях його між тлінним та між вічним десь поблизу…

У тексті розчинено вірш:

У осені чудовий творчий настрій,
Фарбує світ, оздоблює пейзажі…
Хоч у траву ховають очі айстри,
Робіт багато дуже в вернісажі…

У осені душа тонка, лірична…
Для неї вітер грає на бандурі,
Підспівує струмочок артистично…
Берези, наче бронзові скульптури…

У осені у серці крик пташиний,
Що видається трохи потойбічним…
В долонях носить вересень хмарини,
А шлях його між тлінним та між вічним…

24 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, ліс, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 14 вересня. Роздуми над картиною «Золота осінь» І.І.Левітана нет

Марина Алдон – 13 вересня. Яблука

22 июня, 2013 6:36 дп

Тринадцяте вересня. Яблука

3D, у техніці розчинення

Рум’яніють яблука в саду… найкращі в світі…
Кожне з них – галактика маленька для пернатих…
Вітерець лягає в лободу… на плечі квітів…
Щоб на фрукти глянути зблизенька, заспівати…

Вересень листками шелестить… Земля ж барвиста…
Урожай визбирує квапливо щедра осінь…
Пахне щастям ця солодка мить, така врочиста –
У моїх руках червоне диво на підносі!

Підпирає дерево чолом демонстративно
Вигорілу, вицвілу хмарину домоткану…
Ну невже смачним оцим плодом провокативно
Звабив у Едемі змій людину, згідно плану?

У тексті розчинено вірш:

Рум’яніють яблука в саду…
Кожне з них – галактика маленька…
Вітерець лягає в лободу,
Щоб на фрукти глянути зблизенька…

Вересень листками шелестить…
Урожай визбирує квапливо…
Пахне щастям ця солодка мить –
У моїх руках червоне диво!

Підпирає дерево чолом
Вигорілу, вицвілу хмарину…
Ну невже смачним оцим плодом
Звабив у Едемі змій людину?

 

22 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика, роздуми, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 13 вересня. Яблука нет

« Следующие  
  Предыдущие »