На майдані в центрі Хуста
революція іде.
— Хай студент! — усі гукнули,—
за отамана буде.
Молодь прагне щастя-долі,—
До Європи юних путь!
У руках дівчат знамена —
Взимку квітами цвітуть…
На майдані в центрі міста
Ні бруківки, ні доріг,
Та танцюють активісти
І співають снігурі.
На майдані пил спадає.
Мовкне мегафон…
Вечір.
Сон.
4 грудня 2013
Ми українці! Внуки роду славного!
Невпинно возвеличуємо націю!
Під шовком стяга, прапора державного
Гуртуємся за євроінтеграцію…
Ми українці! Герб – тризуб у золоті!
Що патріоти – всій планеті стверджуєм!
І поруч на майдані старість – молодість
В міцний ланцюг любові люд об’єднує…
Ми українці! Богу щиро молимось…
Сповідуємо справжні вищі цінності…
Ніколи перед лютим злом не скоримось,
В серцях закони правди, честі, гідності!
Ми українці! Скільки сили в голосі!
Європа – спільний дім Вітчизни нашої!
Країни, сторони, місцини кращої
Немає ні на карті, ні на глобусі!
3 грудня 2013
Шлях України – до Європи,
Набридли безлад і свавілля.
Ніхто рабами нас не зробить!
Козацьке ж маємо коріння!
Скрізь кримінальна павутина,
Трима в полоні землю рідну.
Держава славна, старовинна
Повинна жити вільно, гідно!
Мету всі маємо єдину,
Незламну вдачу, нескориму –
Звільнити треба Батьківщину
Від кримінального режиму!
Злочинна влада корупційна
Свого цурається народу.
Та вкупі – сила ми рушійна!
З ЄС підпишемо угоду!
Дві стрічки – жовта та блакитна –
Зі Сходом Захід сполучають.
Ми гідна нація, несхитна,
І це у всьому світі знають!
2 грудня 2013
Талант, як сонце,
Мрії – промінці…
Малюють долю
Фарби, олівці…
Талант, як небо –
Пісня, наче птах…
Магічна сила
В нотах і словах…
Талант, як море:
Скільки ж глибини…
А досвід – весла,
Літери – човни…
Талант, як книга,
Вірші – сторінки́…
Із пряжі серця
Тче життя рядки…
Талант, як стежка,
Ніби дивний міст,
До чогось кожен
Має власний хист…
Талант, як квітка,
Творчість, мов нектар…
Міцніє в праці
Справжній Божий дар…
14 листопада 2013
Фото:
На аркуші білім літери чорні…
Пульсує у серці чуття шалене…
Для тебе іменник я в кличній формі,
А ти алфавіт і словник для мене…
Видряпує ручка інтимні тексти
На палітурці душі механічно…
Рядочки уява сльозами хрестить…
Хворію любов’ю давно, хронічно…
Краплями крові оздоблюю вірші,
Графічні портрети зі слів складаю…
Твоє рідне ймення звучить у тиші
І лине молитва до небокраю…
Тривожить задишка і ком у горлі…
Самотньо… набридло усе буденне…
Для тебе іменник я в кличній формі,
А ти алфавіт і словник для мене…
9 жовтня 2013
Фото:
Рита Нижарадзе «Осенняя рапсодия»,
http://www.photosight.ru/photos/4854179/?from_member
Прозоре вікно циферблату, як Божа лінза,
Нагадує пристрій абстрактну якусь прикрасу…
Малесеньке серце безм’язове із заліза
Не кров перекачує, а інтервали часу…
На стрілки колишнє, теперішнє та майбутнє
Нанизує янгол едемський крилом незримим…
А цифри приховують дещо насправді сутнє,
Що вічність відмірює приладом надчутливим…
Метрична шкала символічна… У механізмі
Прикріплено крила душі до ядра пружини…
Годинник у дію приводить пророцтва різні
І навіть фіксує тривалість життя людини…
8 жовтня 2013
На фото: работа Евгении Витальевны Дегтяревой «Время пришло»
Заглядає у шибку душі неспокійна, зажурена осінь,
Проникає в думки потаємні, гортає чуття заповітні…
Я повинна здолати туманність розлуки у будь-який спосіб
Та у власному серці ранкові тривоги і бурі магнітні…
Грає Баха сонату вітрисько майстерно вже третю годину,
Мріє теж він, можливо, про тихі, спокійні дощі особисті…
Промінь сонця, як голка, проколює вправно кошлату хмарину,
Павутинням гаптуючи ймення твоє на кленовому листі…
Де б зігрітися трохи? Нерівне у жовтня клітинне дихання…
Меланхолії запах у кави і твій аромат незабутній…
Тихо-тихо молюся… а в небі святому пульсує світання…
Поверни же, благаю, чуття, Вседержителю мій всемогутній…
17 жовтня 2013
Фото:
Роберт, «Тихий вечер»,
http://www.photosight.ru/photos/5257261/
Місяць вітриська старого розгадує міміку, жести
І аж до ранку мою розглядає маленьку кімнатку…
Вірші, крізь серце пропущені, кров’ю написані тексти –
Майже єдине, що млі залишаю про себе на згадку…
Зорі до неба прибиті цвяхами Творця золотими?
Всесвіт обпалює їхнє глибоке нерівне дихання…
Трохи сумна та оголена зовсім душа… між рядками…
Розповідає паперу про міжгалактичне кохання…
Ніч ефемерна обмацує пальцями лампу настільну
І видається, немовби пульсує у літерах дійсність…
З ручкою разом римую бажання на тему довільну…
Линуть пісні через виміри простору-часу у вічність…
Ймення знайоме в уяві оздоблюю рясно сльозами…
Ніжно стискаю в долоні каблучку твою зі смарагдом…
Сформулювати гіпотезу пристрасті важко словами,
Та почуття, що у грудях печуть, залишається фактом…
17 жовтня 2013
Фото:
hlorat, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5257222/
Довкола імли мережка,
Стікає з душі тривога…
Між нами Чумацька стежка,
Не просто земна дорога…
Оголено нерви… хворі…
Потрібні чуття взаємні…
Вітрисько рахує зорі
І руни на них таємні…
Обпалює свічка дійсність…
Молюся очима, серцем…
А на циферблаті вічність,
Неначе… криве люстерце…
Півмісяць напівмістичний
Пусту оглядає спальню…
Оздоблює вірш ліричний
Світлину твою останню…
Самотньо мені у світі…
Опівночі рівно снишся…
У пам’яті спільні миті
Та мрії, які збулися…
Журливо шумлять тополі,
Про тебе ведуть розмову…
Чи Бог іще наші долі
Колись об’єднає знову?
5 жовтня 2013
Фото: serjks, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5235453/
Осінь у стані дрімоти природної,
На підвіконні вітри, чи птахи?
Під мікроскопом зіниці Господньої
Вкриті узорами з листя шляхи…
Сивобороді тумани на вулиці
Перераховують вікна хатин?
Сонце ховається в каві, у булочці?
З вереснем снідає серед хмарин?
Трохи застуджений голос будильника
Повідомляє усі плани дня…
А павутина, як стрічка нашийника,
Зранку дратує мале цуценя…
Сповнене серце любов’ю безмежною…
Я відчуваю святу благодать…
Пахне світання твердінню небесною,
Що проростає у кожну з кімнат…
4 жовтня 2013
Фото:
Сергей Домбровский, «Любой закат станет рассветом»,
http://www.photosight.ru/photos/5237656/
© 2025 Марина Алдон. Моя гавань · RSS записей · RSS комментариев