Марина Алдон — Російському солдату

photo_47785

Російському солдату

 

Орди нащадку… Золотої,

Живеш законами насильства,

У організмі гени звірства…

Невже нема душі людської?

 

Ти наставляєш дуло зброї…

У грудях куля замість серця?

Твій шал простим рефлексом зветься…

Бракує влади світової?

 

Твої загони – іго дике,

Фашистський лютий окупанте,

Нерідний східний псевдобрате,

Єство приховуєш дволике!

 

Злий завойовнику кремлівський,

Сліпий нащадку яничара,

В тобі́ кипить ненависть яра…

Дратує прапор український?

 

Ти наче перекотиполе,

Без роду, племені, коріння…

Кидаєш, не́друже, каміння,

Та не здолаєш нас ніколи!

 

 

10 березня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Марина Алдон — Кобзарю

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Кобзарю

 

Я так її, я так люблю.

Мою Україну убогу…

Тарас Шевченко

 

Ти так її, ти так любив,

Вкраїну-страдницю убогу,

Що віршами молився Богу,

Щоб Він наш край благословив…

І зі звичайного пера

Кував уміло меч народний,

Звав люд на подвиг благородний,

Світ витягаючи з ярма…

Ти так її, ти так кохав,

Козацьку славнуУкраїну,

Що рідну мову солов’їну

По смерті навіть прославляв…

Ятрив не раз гарячу кров

Народу… віщими словами…

Твій голос досі вечорами

Звучить у шелесті дібров…

 

9 березня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Марина Алдон — Україна – Сибір – Колима – Соловки

Україна – Сибір – Колима – Соловки

 

 

Україна – Сибір – Колима – Соловки…

І етапом везуть патріотів палких…

Що чекає на бранців… Зима… холоди…

На засніженій стежці криваві сліди…

 

Україна – Сибір… Арештанти й кати…

Тільки пісня додому, як птаха летить…

Хай душа розривається, серце пече,

Але нас не скорити вогнем і мечем.

 

Україна – Сибір… А в уяві степи…

Зірка ніби благає тихенько: «Терпи!»

Територія пекла — тюремний барак

І цькує охоронець на в’язнів собак…

 

Україна – Сибір – Колима – Соловки…

Вицвітають зіниці від буднів жорстких…

Чи ж Вітчизну любити – це злочин, це гріх?

Та Господь допоможе! Врятує усіх!

 

8 березня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Марина Алдон — Що робиш, кате?

Що робиш, кате?

 

Що робиш кате?

Убивати

Ти посилаєш для утіх

Злих інквізиторів своїх,

Вкраїнську землю оскверняти…

А десь сестра ридає, мати,

А десь дружина, десь дитя,

Бо ти полюєш за життям…

Що робиш кате?

Скрізь солдати…

 

Ідеш до хати, щоб прогнати,

Як пса, господаря… в чужім

Маєтку оселитись… Крим –

Це не твої кремлівські шати!

А нашу волю не зламати…

Хоч хочеш нам закрити рот,

Та не замовкне мій народ!

Ми будем до кінця стояти!

4 березня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Марина Алдон — Росіє…

Росіє…

 

Росіє… У цю мить… кого заради

До горя байдужієш, до чужого?

Вже не боїшся й Господа святого!

Ідеш братів, як Каїн, убивати!

 

Тож дружба де твоя, колишні гасла?

Фашистами нас бачиш,  ворогами!

Омиту землю кров’ю та сльозами

Загарбати бажаєш, наче власну.

 

Згубити хочеш… юного, старого

Вкраїнця ти… Та знай, повік не вдасться!

У нас не вкрасти волю, єдність, щастя,

Бо з нами Бог! За нами перемога!

 

Росіє… Дикий Путіне, тиране!

Твоя опіка з дулом автоматів

Гартує із жінок, дітей солдатів…

В нас, лютий кате, свято теж настане!

 

2 березня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Марина Алдон – Небесна сотня

11869525_b8aa7965

Небесна сотня

 

Небесна сотня дивиться із неба

На кожного із нас і на Майдан,

Там, біля Бога, вже щитів не треба,

І не тече гаряча кров із ран…

 

Відважні мужні хлопці українські

Боронять, певно, з янголами рай…

Тепер вони усі – Господнє військо

І моляться за отчий… рідний край…

 

Небесна сотня мирних демонстрантів

Співає нині гімни для Творця…

Влучити ж можуть кулі автоматів

Не в чисті душі, тільки у серця…

 

Десь плаче зараз мати чи дружина…

Тут барикада, наче аналой…

Цей не забуде подвиг Батьківщина,

Бо не вмирає в пам’яті герой!

23 лютого 2014

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Героям Майдану

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Героям Майдану

 

Вкраїна в вогні… Барикади… Палає столиця…

І шини димлять, закриваючи сонце та зорі,

Сьогодні Майдан – поле бою, шпиталь і каплиця…

Герої стоять на сторожі державної волі…

 

Стріляють у них, та вони патріоти несхитні!

Із ран яра кров залишає сліди на бруківці…

А смерть загляда в очі карі, зелені, блакитні…

Однак не зламать, не злякати повік українців…

 

Нехай проти них водомети, гранати, снаряди,

Єднає народ думка спільна, ідея єдина…

Вмирають бійці… справедливості, правди заради,

Бо Захід і Схід – споконвічна етнічна родина…

 

Молитву і гімн чує світ і Господь Всемогутній…

Тремтять вороги! Обіймає їх відчай, тривога…

Це справжня війна за Вітчизну, за краще майбутнє…

Вкраїна в вогні… Але близько уже перемога!

22 лютого 2014

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Слава Україні!

Слава Україні!

                 

Люблю свою святу державу,

Її обряди старовинні,

Львів, Маріуполь та Полтаву…

Скрізь люди мудрі та гостинні…

 

На цій землі благословенній

Нетлінні пам’ятки, кургани,

Сакральні гори височенні

Й кудлаті київські каштани…

 

Шляхи чумацькі, степ широкий,

Морське свічадо неокрає,

Тут я зробила перші кроки

Під лазуровим небокраєм…

 

І чути всюди пісню рідну,

Шевченка вірші та поеми,

Моя держава слави гідна

Та золотої діадеми…

 

Пшениця, льон, волошки сині,

Проміння сонця на веселці…

Гукаю: «Слава Україні!»

«Героям слава!» – каже серце…

 

Люблю свою святу країну,

І переконана у тому,

Що Бог дарує Батьківщину,

Щоб кожен міг прийти додому…

2 лютого 2014

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Служу Україні!

Служу Україні!

 

Служу всім серцем Україні,

Як кожен справжній патріот…

Люблю безмірно свій народ,

Пісні сакральні солов’їні…

 

Служу Вітчизні, Батьківщині

І героїчним землякам,

Всміхаюсь лагідно зіркам…

Таких немає на чужині!

 

Служу державі суверенній

Та слову правди, доброти,

Що видозмінює світи,

Дарує блага повсякденні…

 

Служу я краю дорогому,

Несхитній нації своїй,

Землі прабатьківській святій,

Творцеві-Богу… й більш нікому!

1 лютого 2014

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Старенькі двері

Старенькі двері

 

Старенькі хатні двері… А за ними

Чотири стіни, стеля… цілий світ…

І на пилюці предків родовід…

Його охороняють херувими…

 

Обшите павутиною відерце

Давно не відчуває рук тепла

Та свіжості води із джерела,

Немов отут не б’ється часу серце…

 

Старенькі хатні двері дерев’яні –

Між вимірами… начебто… межа…

Вдихає запах пам’яті душа

В задумано-замріяному стані…

 

Дешева фарба лупиться… місцями,

Одвірок перев’язано плющем,

Замок іржавий тужить за ключем,

А сходи розмовляють із вітрами…


Старенькі хатні двері із ялини

Оздоблює узорами смола…

Просочуються сонце вглиб житла

Крізь отвори малесенькі – щілини…

 

1 лютого 2014

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:katezevs «Дом, в котором живут призраки»,

http://www.photosight.ru/photos/5390425/