Марина Алдон — Осіння Верховина

1 ноября, 2014 4:49 пп

5703656_large

Осіння Верховина

 

Ліс – крематорій осінній… Показує жовтий оскал

Древня карпатська печера, при вході завалена листям…

Камінь за міццю нагадує трохи фактурний метал,

Бо упирається в кожен із вимірів дійсності вістрям…

 

Гори – споруди, збудовані з глини, дерев і струмків,

А поміж ними стежини до неба тоненькі, імлисті…

Всюди контрасти довкілля об’ємні, сезонні, чіткі,

Схожий рельєф на глибинне метро та висотки у місті…

 

Гай медитує на слово вітриська, впадає у транс,

Жовтень нечутно дощами природі тече по судинах…

Серцем вимірюю біля бескиду вологи баланс

І утішаюсь, прекрасна, велична яка Верховина!

 

 

1 листопада 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Роберт «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: гори, Карпати, ліс, осінь и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Осіння Верховина нет

Марина Алдон — Танення снігу

1 ноября, 2014 12:40 пп

5701920_large

Танення снігу

 

Танення снігу в долоні не значить, що вже не зима,

Що розпадаються білі кристали на тисячі крапель.

Хоч і співає вітрисько, природа глуха та німа,

Просто відлига торкається криги, неначебто скальпель.

 

Танення снігу у грудні – можливо, лише конденсат,

Що на душі залишає узори ажурні невільно.

Льодовиковий період по той і по цей бік Карпат

У потепління глобальне невже переходить повільно?

 

Танення снігу у лісі доволі умовний процес,

Як і тепло ефемерне жовтавого сонця-лампади.

Скоро посиплеться пил діамантовий знову з небес

Та приховає оголених скель автентичні принади.

 

1 листопада 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: megadron4 «дорога»

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: гори, зима, Карпати, ліс, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон — Танення снігу нет

Марина Алдон — Осіннє місто

12 октября, 2014 11:17 дп

осінь дощ місто

Осіннє місто

 

Бетонний погляд міста. У юрбі

Рахую чорно-білі парасолі,

А вітер мимоволі у журбі

Нанизує дощинки на тополі…

Вслухається у шум автівок міст,

Спілкується з рікою невербально…

Пливе, немов кораблик, жовтий лист

У вирій, за птахами, нелегально…

 

Бетонний погляд міста. Світлофор

Мовчить і мріє… гордий та безжурний…

Показує рекламний монітор

Вологість, тиск, режим температурний…

Вдихає осінь кожен пішохід

І навіть сірі плити тротуарні…

Калюжами йде стужа квапно вбрід

Духмяну каву пити, до кав’ярні…

 

Бетонний погляд міста. Крізь туман

Прядуть безбарвні будні перехожі…

В природи, певно, конкурс ікебан,

На мертві сонця всохлі квіти схожі…

У небі хмаровиння аж рулон,

Неначе килимок орнаментальний…

Несу в долоні жовтень на перон

Стрічати листопад некалендарний…

 

12 жовтня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: sergeq «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: місто, осінь, пейзажна лірика, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Осіннє місто нет

Марина Алдон — Осінній вечір

12 октября, 2014 7:55 дп

5676197_large

Осінній вечір

 

Осінні зорі вкраплено у небо,

В вікно вітрисько стукає піснями…

У хаті же і затишно, і тепло

І аромат не тліну скрізь, а кави…

 

А у вазоні квітка підсвідомо

У млу ховає очі, повні снами…

Про жовтень чи усе мені відомо?

Листок сухий погладжую губами…

 

Здається, срібний місяць не в безодні,

А в мене у люстерку, на комоді…

Тривожно на душі чомусь сьогодні…

Сезоні зміни в серці чи в природі?

 

12 жовтня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Lapponia «***»

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: мої вірші, осінь, пейзажна лірика, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Осінній вечір нет

Марина Алдон — Рідна, прекрасна, кохана… свята Україно

5 октября, 2014 9:28 дп

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Рідна, прекрасна, кохана… свята Україно

 

Рідна, прекрасна, кохана… свята Україно,

В серці пульсуєш, мої наповняєш судини…

Знай, возвеличиться слава твоя неодмінно,

Бо з небозводу Всевишній цілує зернини…

 

Слово твоє має силу, що непереможна,

Мудро звучать у народних піснях афоризми…

Наче стібок вишиванки, стежиночка кожна,

Разом утворює мапу детальну Вітчизни…

 

Нібито княжа корона, тризуб величавий,

Прапор оздоблює і майорить урочисто…

Краплі-кровинки, пролиті за волю держави,

Дрібно нанизані на пурпурове намисто…

 

Рідна, прекрасна, кохана… свята Батьківщино,

Всесвіте мрій і нетлінна поезіє духу!

Коренем предківським з’єднані ми воєдино…

Я б не знесла із тобою тривалу розлуку…

 

5 жовтня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Малюнок Іванки Сабадош

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: громадянська лірика и Україна. 1 комментарий к записи Марина Алдон — Рідна, прекрасна, кохана… свята Україно

Марина Алдон — Влітає осінь тихо у вікно

29 сентября, 2014 4:56 пп

осінь

Влітає осінь тихо у вікно

 

Влітає осінь тихо у вікно

Листком кленовим, вітром, павутинням…

Для жовтня світ – мистецьке полотно,

Хоча робота кожна пахне тлінням…

Маленька квітка майже засина

В старім вазоні, дише неритмічно…

Із млою розмовляю я одна?

На самоті… при свічці… це логічно…

 

Мій стіл письмовий – начебто вівтар…

За ним молюся віршами щоночі…

Гортаю згадки, наче календар,

А серце неспокійно так стукоче…

Холодну каву… зварену давно…

Настояну зірками… пити легко…

Влітає осінь тихо у вікно…

Мені сьогодні сумно… ти далеко…

 

29 вересня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Фото: spartans «Leaf»

Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, ніч, осінь и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Влітає осінь тихо у вікно нет

Марина Алдон — Насправді…

20 августа, 2014 9:59 дп

 5614979_large

Насправді…

А я насправді зовсім невесела,

Моя душа давно вже не сміється,

Впресовано чуття у мушлю серця,

Струмують сльози в венах, як джерела…

Ніхто не знає суму мого, болю,

Не бачить мікрокосмос… особистий…

Лише  холодний місяць променистий

По лініях руки читає долю…

І, як павук, пряде туман імлистий…

 

А я насправді сильна, терплива,

Всім слабкощам умію дати раду,

Й боротись наполегливо за правду…

Але наївно прагну часом дива…

Хоча й не все, задумане, вдається,

Та нерви загартовані на міцність

Гортаю дні, альбоми, сіру дійсність…

Моя оселя – острів, храм, фортеця,

Де так приємно думати про вічність…

 

А я насправді тиха і безмовна,

Вслухаюся в гарячі спори інших…

Найкращі співрозмовці в мене – вірші,

Із ними є спорідненість духовна…

Люблю свободи подих, літо, зливу,

Незайманість природи і могутність,

Під одягом ховаю голу сутність…

Вразливу… емоційну… надчутливу…

Як у юрбі самотньо!!!

Скрізь… байдужість…

 

20 серпня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Руслан С.  «в плену у подземелья»

Рубрики: P. S., Мої вірші и Прості вірші. Метки: роздуми, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Насправді… нет

Марина Алдон — На відстані…

17 августа, 2014 9:28 пп

відстань

На відстані…

 

На відстані простягнутих долонь

До тебе доторкнутись неможливо…

Між нами гори, ріки, мряка, злива

І ве́рсти, милі… відчаю, безсонь…

Вростає ніч у чорний небосхил,

А пристрасть у тремтливу щиру мрію…

Зіжмакати би простір, та не вмію,

Я зараз, наче ластівка без крил…

 

На відстані заплющених очей

Невільно оживає тихий спогад,

Здається, що ти близько, зовсім поряд,

Припасти б у обіймах до грудей…

Тебе шукаю серцем у світах,

Гортаю ревно виміри диханням,

Судинами струмує хвилювання,

Сльозина застигає на губах…

 

На відстані простих і теплих слів

Рахую міжрядкові інтервали,

Пишу листи, настроюю сигнали,

За смайлами ховаю шал чуттів…

Стандартний монітор, немов межа

Між дійсністю та щастям ілюзійним…

Хоча й живу коханням безнадійним,

Для мене ти – споріднена душа…

 

14 серпня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: HFMF «Meedl01»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вірші про кохання, кохання и ніч. Комментариев к записи Марина Алдон — На відстані… нет

Марина Алдон — Не брат

17 августа, 2014 10:01 дп

photo_53749

Не брат

 

Не брат ти нам… Скоріше кат!

Не убиває брата брат,

Не прагне хату підпалити…

Не витягає автомат,

Не розпинає, як Пилат,

Озлоблий і несамовитий…

 

Ти – Ірод лютий, чи Нерон?

Озолотивши власний трон,

Жадаєш більшої ще слави,

Стягаєш військо на кордон…

Але утратиш батальйон,

Бо з нами Бог і голос правди!

 

Ти на іконах у церквах,

На юрби наганяєш жах,

Російський ідоле проклятий!

Кров українська на руках…

Та не забудь, що тіло – прах,

Душі же – за гріхи конати…

 

Не брат ти нам, а тільки кат!

Цар для затурканих байстрят,

Які не знають свого роду…

Відстоїмо райський сад…

І згине кожен супостат,

Що хоче вкрасти в нас свободу!

 

14 серпня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: громадянська лірика и Україна. 2 комментария к записи Марина Алдон — Не брат

Марина Алдон — Моє коріння в горах…

10 августа, 2014 9:53 дп

ліс

Моє коріння в горах…

 

Моє коріння в горах, у лісах,

Під шаром пилу, ґрунту і вологи,

Розмотую тонкі земні дороги,

А серце рветься в небо наче птах..

І тягнеться поволі до Творця

З єства через молитву пуповина…

Немов каплиця, скеля старовинна,

Мистецтво часу скрізь на камінцях…

 

З природою поєднує пісні

Цупкий вегетативний орган роду…

Отримую найвищу насолоду,

Розчісуючи хвою на сосні…

Збираю вірші стиглі у букет,

Щоб рясно розквітали у безсмерті,

Слова ж найкращі, щирі та відверті

Повинні стати ядрами планет…

 

Думок кореневище до Карпат

Прив’язує тоненьке павутиння…

Струмочка надихає тупотіння,

І свіжий верховинський аромат…

Як добре поміж диких полонин

Гойдати власні мрії на веселці,

Поезію творити прямо в серці

І знати, що читає Бог один…

 

10 серпня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: гори, ліс, літо и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Моє коріння в горах… нет

« Следующие  
  Предыдущие »