Марина Алдон – Двадцять восьме січня. Роздуми над картиною С І. Світославського «Зима»

Двадцять восьме січня. Роздуми над  картиною С І. Світославського «Зима»

3D, у техніці розчинення

Зимовий день в селі. Тут люди ходять пішки.
Стомились коні січень цей тягнути…
Плахтина на землі забруднена вже трішки…
Сніг у долоні… Свище вітер лютий…

Похмуро. Сонце спить у серці небокраю…
Із хмар завіса – драп декоративний…
Невже спинилась мить? Де стрічка виднокраю?
Затихла пісня? Транс медитативний?

Порожні сани… Шлях – орбіта чи арена?…
А де ж господар? Гріється у хаті…
Ховається ще й птах… за гілочкою клена…
Сумна природа… Пагорби кошлаті…

У тексті розчинено вірш:

Зимовий день в селі.
Стомились коні…
Плахтина на землі…
Сніг у долоні…

Похмуро. Сонце спить…
Із хмар завіса…
Невже спинилась мить?
Затихла пісня?

Порожні сани… Шлях…
А де ж господар?
Ховається ще й птах…
Сумна природа…

7 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Двадцять сьоме січня. Дорослі сни

Двадцять сьоме січня. Дорослі сни

3D, у техніці розчинення

Дорослі сни (немов туман імлистий, швидкоплинний)
Не мають тих яскравих кольорів у постреальності,
Як у дитинстві, коли світ ще чистий та невинний
І серце повне світлих почуттів, сентиментальності…

Дорослі сни безкрилі, як і люди без кохання,
Сум ампутує цілий Всесвіт мрій із душ сплюндрованих,
В них не полотна справжні, а етюди-накидання
Викочуються слізками з-під вій не нафарбованих…

Дорослі сни – це острахи, кошмари, хвилювання…
Та забуття так прагне організм, а втома – танення…
Хоч інколи рожеві окуляри до світання
Потрібні, щоб не втратить оптимізм на рівні марення…

У тексті розчинено вірш:

Дорослі сни, немов туман імлистий,
Не мають тих яскравих кольорів,
Як у дитинстві, коли світ ще чистий
І серце повне світлих почуттів.

Дорослі сни безкрилі, як і люди,
Сум ампутує цілий Всесвіт мрій,
В них не полотна справжні, а етюди
Викочуються слізками з-під вій…

Дорослі сни – це острахи, кошмари…
Та забуття так прагне організм…
Хоч інколи рожеві окуляри
Потрібні, щоб не втратить оптимізм…

 

 

7 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Марина Алдон – Двадцять шосте січня. Камасутра. Еротичні фантазії

Двадцять шосте січня. Камасутра. Еротичні фантазії

3D, у техніці розчинення

Хай ніч пестить небо зорями, а ти пізнавай блаженство…
Закрий свої очі димчасті… сьогодні у душ вінчання…
Відчуй серця стук долонями і мрій оголи шаленство,
Пий стогони щастя пристрасні… вони, наче гімн кохання…

Спини ці земні миттєвості! Візьми подушкИ червоні…
Своїм язиком торкнися ніг! В обіймах світ інший зовсім…
Пірни у глибінь чуттєвості, що десь у моєму лоні.
Нехай за вікном оздоба – сніг… Та що же нам до морозів!

Спокуси тюльпан (солодкий гріх!)… вкривають цілунки ніжні…
Я спрагло хочу голубити все тіло… усе й відразу!
Втішати тебе хоч цілий вік, не кілька зимових тижнів…
У позах усіх, як любиш ти… входити у транс екстазу…

У тексті розчинено вірш:

Хай ніч пестить небо зорями,
Закрий свої очі димчасті…
Відчуй серця стук долонями,
Пий стогони щастя пристрасні…

Спини ці земні миттєвості!
Своїм язиком торкнися ніг!
Пірни у глибінь чуттєвості,
Нехай за вікном оздоба – сніг…

Спокуси тюльпан (солодкий гріх!)
Я спрагло хочу голубити…
Втішати тебе хоч цілий вік
У позах усіх, як любиш ти…

6 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Двадцять п’яте січня. Зимовий відпочинок у Карпатах

Двадцять п’яте січня. Зимовий відпочинок у Карпатах

сонет+ЯС
3D, у техніці розчинення

Зима в Карпатах – справжній витвір Бога!
Зі снігу та із льоду – лісу чисті ризи,
Під небокраєм в’южиться дорога…
Старенька хата тямить предків риси…

У будь-яку погоду ліс красивий…
Гостей чекає кожна господинька…
З морозним візерунком січень сивий…
Зіниця ока сонця, як крижинка…

В долині білим клунком сосни, граби…
Гора висока не ховає личко…
Хмарини пишні, ніби пух кульбаби…
Струмки у кришталевих черевичках…
Відомі вітру всі секрети зваби…
Співає щось про Довбуша синичка…

У тексті розчинено ЯС:
Зима в Карпатах
Зі снігу та із льоду
Під небокраєм.

Садиба, хата
У будь-яку погоду
Гостей чекає.

З морозним візерунком
Зіниця ока.
В долині білим клунком
Гора висока.

 

6 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Двадцять четверте січня. Дзеркальна поверхня…

Двадцять четверте січня. Дзеркальна поверхня…

3D, у техніці розчинення

Дзеркальна поверхня рікИ біля схилу гори, як фольга з цукерки,
Немов площина забуття, що приховує мрії, пориви світлі…
На дні десь дрімають зіркИ, безтурботно чекаючи, поки смеркне…
В режимі зими почуття теж холонуть, напруга ще й у повітрі…

Дзеркальна поверхня душі відчуває рубці на рельєфі шкіри,
Спресовує сум та печаль у зіницях, формує життєву книгу…
На кожній сльозі вітражі із останків кохання, щемкої віри,
Малюють морози, на жаль, на звороті грудей безнадії кригу…

Дзеркальна поверхня листа зберігає твій запах у формі віршів,
Впирається в серця конверт тільки пам’ять зі знімками замість марок…
І знов поміж нами міста, та й самі ми, здається, вже дещо інші…
І знов у завії концерт, тліє вечір повільно, неначе згарок…

У тексті розчинено вірш:

Дзеркальна поверхня рікИ,
Немов площина забуття…
На дні десь дрімають зіркИ,
В режимі зими почуття…

Дзеркальна поверхня душі
Спресовує сум та печаль…
На кожній сльозі вітражі
Малюють морози, на жаль…

Дзеркальна поверхня листа
Впирається в серця конверт…
І знов поміж нами міста,
І знов у завії концерт…

 

5 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Двадцять третє січня. Пишу тобі листа

Двадцять третє січня. Пишу тобі листа

3D, у техніці розчинення

Тремтить рука… Пишу тобі листа у формі звернення…
Співає вітер за вікном, як Скрябін (ексцентричність у характері)…
Я пробую без тебе жити, та… не жду повернення…
У серці сотня Маріанських впадин або безіменних кратерів…

Зі сліз і мрії місячний п’ю чай, групую речення…
Приправлений зірками… офіційно визнає сніг меланхолію…
Абстрактну тінь облизує свіча, чомусь приречено…
Натхненно, гарячково, емоційно почуття свої оголюю…

Тремтить рука… Пишу тобі листа… Паперу клаптики
Не чорними чорнилами, а кров’ю літер пахнуть… від напруження…
Між нами кілометри рік, містА і дві галактики…
Як до душі достукатись любов’ю… крізь відчуження?

У тексті розчинено вірш:

Тремтить рука… Пишу тобі листа…
Співає вітер за вікном, як Скрябін…
Я пробую без тебе жити, та…
У серці сотня Маріанських впадин…

Зі сліз і мрії місячний п’ю чай,
Приправлений зірками… офіційно…
Абстрактну тінь облизує свіча,
Натхненно, гарячково, емоційно…

Тремтить рука… Пишу тобі листа…
Не чорними чорнилами, а кров’ю…
Між нами кілометри рік, містА…
Як до душі достукатись любов’ю?

 

5 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Двадцять друге січня. Будь Етною, будь вулканом…

Двадцять друге січня. Будь Етною, будь вулканом…

3D, у техніці розчинення

На небі сьогодні протяг, зірки у подушці-хмарці…
І темно, й доволі сніжно, за вікнами завірюха…
Зриваю із тебе одяг… Довірся жазі-бунтарці…
Губами чуттєво, ніжно торкаюся мочки вуха…

Тремчу у твоїх долонях, неначе церковна свічка…
У серці пожежа, звісно, у лоні стихія, всесвіт…
Пульсує любов у скронях… Невже червоніє щічка?
Веди же скоріш у ліжко… Не треба, благаю, бесід…

Голублю живіт і спину, твої масажую стегна,
Сопілку єства, спокуси вивчають неспішно пальці…
Ввійди у мої глибини, там знайдеш Едем, я певна…
Оргазму там землетруси, у рухах – інтимні танці…

Хай нічка п’янить дурманом, хай здійснює всі бажання,
Поєднує душ октави непізнана таємниця…
Будь Етною, будь вулканом, єдиним моїм коханням…
Ковтнути дай щастя лави….
Як жаль, що усе це сниться…

У тексті розчинено вірш:

На небі сьогодні протяг…
І темно, й доволі сніжно…
Зриваю із тебе одяг
Губами чуттєво, ніжно…

Тремчу у твоїх долонях,
У серці пожежа, звісно…
Пульсує любов у скронях…
Веди же скоріш у ліжко…

Голублю живіт і спину,
Сопілку єства, спокуси…
Ввійди у мої глибини,
Оргазму там землетруси…

Хай нічка п’янить дурманом,
Поєднує душ октави…
Будь Етною, будь вулканом,
Ковтнути дай щастя лави….

 

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Двадцяте січня. Ранкова кава

Двадцяте січня. Ранкова кава

3D, у техніці розчинення

Гаряча кава пахне слізьми спозаранку…
В пустім холоднім ліжку… замість тебе павутина…
А зірка млява розчиняється в серпанку…
Захована у книжку знов стара твоя світлина…

Зимова свіжість проростає у судини…
Гаптує на люстерці скла віконного щось січень…
Шалена ніжність… до чужої вже людини…
В думках, в душі, у серці сум… а хочеться освідчень…

Здається глеком трохи вигнута хмарина…
Ще сонне сонця око умикає світло денне…
Ти так далеко… небо сплюснуте, як глина…
Самотньо… одиноко… повернись… прошу… до мене…

У тексті розчинено вірш:

Гаряча кава
В пустім холоднім ліжку…
А зірка млява
Захована у книжку…

Зимова свіжість
Гаптує на люстерці…
Шалена ніжність
В думках, в душі, у серці…

Здається глеком
Ще сонне сонця око…
Ти так далеко…
Самотньо… одиноко…

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Дев’ятнадцяте січня. Водохреща. Хрещення Ісуса Христа

Дев’ятнадцяте січня. Водохреща. Хрещення Ісуса Христа

3D, у техніці розчинення

Господні плани – світла таємниця, їх не всім збагнуть можливо…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої? Чи із зір поперемінно?

Коли Ісусу виповнилось тридцять, час прийшов творити диво:
Творець позвав до служби непростої – світ змінити докорінно.

Христос ішов пророцтва, щоб звершити, голос чув із  небокраю,
Приймав усе з відкритою душею, як митець потік натхнення…
Казав  Йоан: «Не я Тебе хрестити, рідний Равве, зараз маю,
А Ти повинен милістю Своєю… Тож пошли благословення…»

Але Предтеча відповів Месії у святій воді Йордану:
«Нам виповнити треба правду всяку за Законом та Писанням,
Щоб збулась заповітна людства мрія, заспівай Творцю осанну…
Роби, що слід, осяй одвічну мряку… Ти є променем світання!»

І зринув Дух Святий у білім тілі, наче голуб непорочний…
Промовив: «Це Дитя кохане, миле, начебто Моє люстерко».
Всевишній дав Ісусу силу, зрілість, ще й годинник днів пісочний…
Зробив Хреститель те, про що просили… зацвіла в очАх веселка…

А всесвіт проколола блискавиця, прудко вигнулась, красиво…
Змінилися прості земні устої, як завждИ… закономірно…

Господні плани – світла таємниця, зберігаються дбайливо…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої? Чи із зір поперемінно?

У тексті розчинено вірш:

Господні плани – світла таємниця…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої?
Коли Ісусу виповнилось тридцять,
Творець позвав до служби непростої.

Христос ішов пророцтва, щоб звершити,
Приймав усе з відкритою душею…
Казав  Йоан: «Не я Тебе хрестити,
А Ти повинен милістю Своєю…»

Але Предтеча відповів Месії:
«Нам виповнити треба правду всяку,
Щоб збулась заповітна людства мрія…
Роби, що слід, осяй одвічну мряку…»

І зринув Дух Святий у білім тілі…
Промовив: «Це Дитя кохане, миле».
Всевишній дав Ісусу силу, зрілість,
Зробив Хреститель те, про що просили…

А всесвіт проколола блискавиця,
Змінилися прості земні устої…
Господні плани – світла таємниця…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої?

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Вісімнадцяте січня. На темному боці місяця

Вісімнадцяте січня. На темному боці місяця

3D, у техніці розчинення

На темному місяця боці скрижалі Вічності…
Приховано вимір духовний чи храм відлюдника?
Мла, як крововилив у оці, на тлі магічності…
Чутливість – рефлекс безумовний зорі-супутника…

На срібній планетній долоні сталь від підсвічників,
Відбиток полярної зірки завуальовано…
Пророщено сльози солоні святих і грішників…
Та втрачені давні говірки в ґрунт замуровано…

На темному місяця боці пелюстки лотоса…
Сни реінкарновано в дійсність, у вищу логіку…
І час у невпиннім потоці на стрілці Хроноса,
І мрій, і тривоги циклічність у межах подиху…

У тексті розчинено вірш:

На темному місяця боці
Приховано вимір духовний…
Мла, як крововилив у оці…
Чутливість – рефлекс безумовний…

На срібній планетній долоні
Відбиток полярної зірки…
Пророщено сльози солоні
Та втрачені давні говірки…

На темному місяця боці
Сни реінкарновано в дійсність…
І час у невпиннім потоці,
І мрій, і тривоги циклічність…

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013