Марина Алдон — Енергія ночі

1 марта, 2015 5:28 пп

5836318_xlarge

Енергія ночі

Енергія ночі вливається в кожну з вулиць
І майже дрімає старе безтурботне місто…
Приховує вперто карпатська сосна сутулість,
А зорі на вітах, неначе дрібне намисто…

Віконечко неба крізь місяць відкрите вітру,
У вимірах різних пульсує тремке повітря…
Потік підсвідомості річки впадає у серце світу,
Яке в лабіринті міжчасся не знає світла…

Кудись поспішає самотня сіренька «Лада»…
Будинкам у млі набридає стоять на місці…
Зиґзаґ механічно малює моя помада
Навпомацки на тротуарній старій бруківці…

На вежі фортеці хмарина росу п’є на́тще…
Мені одиноко… тамую чуття безкрає…
Енергія ночі вливається в вірші кращі…
Хоч місто старе безтурботно давно дрімає…

 

Фото: aSPeeD «New Arrivals»

1 березня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

 

Рубрики: P. S., Мої вірші и Прості вірші. Метки: місто, міська лірика, ніч, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Енергія ночі нет

Марина Алдон — Скручені аркуші, списані віршами…

1 марта, 2015 12:13 пп

5838090_large

Скручені аркуші, списані віршами…

Скручені аркуші, списані віршами,
Начебто равлики… сплять на столі…
Пахне повітря зірницями свіжими,
Що насінинами сходять у млі…

Легко б торкнутися срібного Місяця,
Бо додає він наснаги і сил…
Тексти всесвітні в ядрі його містяться…
Пише їх пальцем Господь… без чорнил…
Біля вікна клен розмахує вітами,
Губиться смуток у вічності десь…
Може, слова всі стають самоцвітами
В іншій галактиці, в серці небес.

Скручені аркуші, віршами списані,
Начебто равлики… власні… нічні…
Мрії нездійснені, не заколисані
Ревно нашіптують рими мені…

 

Фото: Avi_li «Выше мира»

1 березня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші и Прості вірші. Метки: мої вірші, ніч, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Скручені аркуші, списані віршами… нет

Марина Алдон — Серце б’ється усе частіше

17 февраля, 2015 6:41 пп

5824812_large

Серце б’ється усе частіше

Серце б’ється усе частіше,
Навіть місячний диск тремтить
А у млі навіть небо інше
І сильніше душа болить…
Чорно-біла зіркова мапа
Трохи схожа на знімок твій…
Уночі емоційний запал…
Через вірші… сягає мрій…

Під вікном… еластична мряка,
Ніби шкіра землі нова…
Виє вітер, немов собака…
Промовляє якісь слова…
Поруч рими летять безшумно…
Кава гіркне… Немає снів…
Як без тебе… сьогодні сумно…
Невеселі якісь пісні…

Серце б’ється у тиші гучно,
Я стискаю натільний хрест…
Хоч писати вогнем незручно,
Але свічка виводить текст…
Проростає журба в нотатки,

У астральні усі світи…
Підсвідомо гортаю згадки,
Майже в кожній лиш тільки ти…

 

17 лютого 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: Igor Zenin «Штиль»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон — Серце б’ється усе частіше нет

Марина Алдон — Занурюсь у сон

8 февраля, 2015 3:36 пп

5650792_large

Занурюсь у сон

Занурюсь у сон, у небо наче,
У те, що трохи нижче рівня моря,
Вночі, коли тебе немає підряд,
Під вікнами карпатський вітер плаче…
Із ліжка аркуш падає додолу,
А ковдра пахне мріями та віршем…
Чому одній у спальні холодніше?
Тремчу… Беру таблетку валідолу…

Занурюсь у сон, у вимір інший…
Не думати про тебе щоб у мряці,
За звичкою, щоб не шукали пальці
Твій торс міцний, у світі найрідніший…
Щоб сльози засихали на подушці,
Неначе на зірках дощі перлинні…
Що поміж нами вічність – ми не винні…
І в тім, що важко дихати… в розлуці…

Занурюсь у сон, немов у прірву…
Зав’язує невільно сутінь очі,
А місяць вії променем лоскоче,
Вростає тиша щупальцями в шкіру…
Ти зараз поза пам’яттю моєю…
За гранню слів… емоцій та уяви…
У мареннях… як повну чашку кави,
Я спокій тимчасовий… п’ю душею…

 

8 лютого 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: favorskaya «Спокойной ночи!»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, кохання, мої вірші, ніч и сон. Комментариев к записи Марина Алдон — Занурюсь у сон нет

Марина Алдон — Чи хоче Кремль, Москва війни?

25 января, 2015 4:05 пп

im578x383-ьь
Чи хоче Кремль, Москва війни?

За мотивами вірша Євгенія Євтушенко «Хотят ли русские войны»

Чи хоче Кремль, Москва війни?
Спитайте в мами… край труни,
Що плаче стомлена… без сил,
Бо там її єдиний син…
Чечню спитайте, Дагестан,
Як убиває злий тиран…
Як шле в Абхазію десант,
Як меч здіймає окупант…
І запитайте в молдован,
Які ж обійми в росіян…
Та поцікавтеся, між тим,
Для чого Путінові Крим…
Чи любить «брат» московський нас,
Коли обстрілює Донбас?
Коли влаштовує теракт,
Ще й видає брехню за факт…
На жаль, Росія без війни,
Неначе хата без стіни,
Немов без неба дикий птах…
Весь час імперія… в боях…
Про цілий мріє материк…
Не змити кров із рук брудних!
Бо ж наш сусід… із давнини…
Не може жити без війни!

 

25 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: АТО, війна, громадянська лірика и Україна. 1 комментарий к записи Марина Алдон — Чи хоче Кремль, Москва війни?

Марина Алдон — Ми братами не будем ніколи

25 января, 2015 2:08 пп

dVhDI3CLuRM

Ми братами не будем ніколи

За мотивами вірша Анастасії Дмитрук «Ніколи ми не будемо братами…»

Ми братами не будем ніколи,
Цю війну не забудем повік…
Вздовж кордону зведем частоколи
Від кремлівських духовних калік…
Ви не сестри, не родичі кровні,
Ви чужі, ви – азійська орда!
До снаги вам накази гріховні
Інквізитора… звіра… вождя!
За людей не вважаєте зовсім
Корінний український народ…
І звучать щохвилини погрози
Ваших блазнів – катів-воєвод…
Ми братами ніколи не будем,
Поміж нами зневір’я і вир…
Помираєте ви за Іуду,
Ну а ми помираєм за мир…
Хоч лани золотої пшениці
Нищить ваш завойовницький танк,
Та скарає вас доля, убивці,
Бо, повірте, життя – бумеранг!

 

25 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: АТО, війна, громадянська лірика и Україна. 1 комментарий к записи Марина Алдон — Ми братами не будем ніколи

Марина Алдон — Ця війна…

25 января, 2015 11:53 дп

47b187353c8dd3d9876acfa769_757721_s2

Ця війна…

Ця війна у серцях багатьох поколінь
Буде яро, нестерпно боліти…
Та почує Господь голос наших молінь,
Невмовкаючі звуки трембіти…
Бо до неба на крилах несуть журавлі
Чисті душі героїв загиблих…
На омитій гарячою кров’ю землі
Супротивник кидає нам виклик!
Не вторгаємось ми до чужих володінь,
Захищаємо власну державу
Від кремлівської «вати», нікчемних створінь,
Що приховують вдачу лукаву…
Хоч немало іще до мети перешкод,
Нас не спинять конвої Расєї!
Помирати не страшно за рідний народ
І за волю Вітчизни своєї!
Ця війна у серцях поколінь багатьох
Вбивчу «дружбу» нагадувать буде…
Україна воскресне! Поможе нам Бог!
Славу, врешті, країна здобуде!
Розпадеться Московія, жде її крах…
Буде Путін у пеклі горіти!
Ми ж повинні ступити на величі шлях,
Заслуживши повагу у світі!

 

25 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: АТО, війна, громадянська лірика и Україна. 3 комментария к записи Марина Алдон — Ця війна…

Марина Алдон — Ліс – натовп

24 января, 2015 6:14 пп

ліс

Ліс – натовп

Ліс – це безмовний натовп,
Простору мало… всюди…
Поруч дерев багато…
Майже вони… як люди…

Скільки гірських провулків,
Назви ж не має жоден…
Грає на вітах буків
Вітер чи сам Бетховен?
Мчить потічок невпинний,
Ніби трамвай Карпатський…
Схожий на дім квартирний
Кожен бескид гігантський…

Ліс – це юрба рослинна,
Краща за ту, що в місті…
З гаєм душа єдина
В храмі природи чистім…

 

24 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: гори, ліс, літо и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Ліс – натовп нет

Марина Алдон — Ранкова кава

9 января, 2015 10:05 пп

s4int01med_c1

Ранкова кава

Коли до днини сонечко ласкаво
Тебе погладить променем своїм,
Ти будеш пити спрагло чорну каву,
Приємний аромат наповнить дім…
Класичний смак гарячого напою
Залишить дивну терпкість на губах…
Подумаєш, такою ж рідиною
Святі смакують теж на небесах…
Знов будеш поспішати на роботу,
Торкнешся чашки… похапцем… і враз…
Відчуєш драйв, енергію польоту
Та сили животворчої запас…
За звичкою, відсунувши фіранку,
Зернинку намалюєш на вікні…
Між іншим, найміцніша кава зранку
Завжди тебе нагадує мені!

 

9 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Ранкова кава нет

Марина Алдон — Не топчи чистий сніг

9 января, 2015 11:40 дп

сніг

Не топчи чистий сніг

Не топчи чистий сніг на узбіччі брудними підошвами,
Осягай вищу суть і природи, й мистецтва в естетиці…
Небо навіть тепер, там, за хмарами, пахне волошками,
Хоч затулено світ крижаним павутинням хурделиці…

Просто… не наступай на незаймані душі сніжиночок,
Бо, як люди вони… на землі… кожна має призначення…
У заметі гірськім хай не видно струмочків-стежиночок,
Але кожен потік саме в січні проходить освячення…

Не топчи чистий сніг, що метеликів є перевтіленням,
Не знімай із дерев акуратно зав’язані шарфики…
Взимку сонце нехай у режимі пасивного живлення,
Та планети дизайн зачаровує дивом романтики…

 

9 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: зима и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Не топчи чистий сніг нет

« Следующие  
  Предыдущие »