Ворон (паліндром)
ворон винив Іллі норов…
9 жовтня 2013
Марина Алдон – Ворон (паліндром)
9 ноября, 2013 12:00 пп
Марина Алдон – Мороз (паліндром)
9 ноября, 2013 11:59 дп
Марина Алдон – Винороб
9 ноября, 2013 11:58 дп
Марина Алдон – Коловий паліндром
9 ноября, 2013 11:56 дп
Марина Алдон – Козак
9 ноября, 2013 11:53 дп
Марина Алдон – Астрономічний годинник
8 ноября, 2013 1:58 пп
Астрономічний годинник
Прозоре вікно циферблату, як Божа лінза,
Нагадує пристрій абстрактну якусь прикрасу…
Малесеньке серце безм’язове із заліза
Не кров перекачує, а інтервали часу…
На стрілки колишнє, теперішнє та майбутнє
Нанизує янгол едемський крилом незримим…
А цифри приховують дещо насправді сутнє,
Що вічність відмірює приладом надчутливим…
Метрична шкала символічна… У механізмі
Прикріплено крила душі до ядра пружини…
Годинник у дію приводить пророцтва різні
І навіть фіксує тривалість життя людини…
8 жовтня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
На фото: работа Евгении Витальевны Дегтяревой «Время пришло»
Марина Алдон – Осінь у Парижі
5 ноября, 2013 9:19 пп
Осінь у Парижі
3D у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС
Листок на гілці… щось шепоче в тлінні…
Звичайна жовта пляма… ніби місто…
Чи сонця пальці пишуть на камінні
Портрет да Вінчі Богу… особисто?
Загублено в туманах день осінній?
Сьогодні вранці Сена норовиста…
На творі Леонардо, що у Луврі
Мистецька вічність з запахом Парижу…
У серці листопаду – гімн культурі…
Вітри північні в ритмі маршу дишуть…
У Ейфелеву вежу стратосфера
Впирається невільно шпилем гострим?
Довкола дійсно творча атмосфера…
Як жаль, що тут… я є нечастим гостем…
У тексті розчинено ЯС:
Листок на гілці –
Звичайна жовта пляма,
Чи сонця пальці?
Портрет да Вінчі
Загублено в туманах
Сьогодні вранці…
На творі Леонардо
Мистецька вічність…
У серці листопаду
Вітри північні…
5 жовтня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
Фото: markiza555 «Лувр»,
http://www.photosight.ru/photos/5139002/?from_member
Марина Алдон – Жовтневе
17 октября, 2013 5:48 пп
Жовтневе
Заглядає у шибку душі неспокійна, зажурена осінь,
Проникає в думки потаємні, гортає чуття заповітні…
Я повинна здолати туманність розлуки у будь-який спосіб
Та у власному серці ранкові тривоги і бурі магнітні…
Грає Баха сонату вітрисько майстерно вже третю годину,
Мріє теж він, можливо, про тихі, спокійні дощі особисті…
Промінь сонця, як голка, проколює вправно кошлату хмарину,
Павутинням гаптуючи ймення твоє на кленовому листі…
Де б зігрітися трохи? Нерівне у жовтня клітинне дихання…
Меланхолії запах у кави і твій аромат незабутній…
Тихо-тихо молюся… а в небі святому пульсує світання…
Поверни же, благаю, чуття, Вседержителю мій всемогутній…
17 жовтня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
Фото:
Роберт, «Тихий вечер»,
http://www.photosight.ru/photos/5257261/
Марина Алдон – Факти
17 октября, 2013 5:46 пп
Факти
Місяць вітриська старого розгадує міміку, жести
І аж до ранку мою розглядає маленьку кімнатку…
Вірші, крізь серце пропущені, кров’ю написані тексти –
Майже єдине, що млі залишаю про себе на згадку…
Зорі до неба прибиті цвяхами Творця золотими?
Всесвіт обпалює їхнє глибоке нерівне дихання…
Трохи сумна та оголена зовсім душа… між рядками…
Розповідає паперу про міжгалактичне кохання…
Ніч ефемерна обмацує пальцями лампу настільну
І видається, немовби пульсує у літерах дійсність…
З ручкою разом римую бажання на тему довільну…
Линуть пісні через виміри простору-часу у вічність…
Ймення знайоме в уяві оздоблюю рясно сльозами…
Ніжно стискаю в долоні каблучку твою зі смарагдом…
Сформулювати гіпотезу пристрасті важко словами,
Та почуття, що у грудях печуть, залишається фактом…
17 жовтня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
Фото:
hlorat, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5257222/
Марина Алдон – Самотність…
5 октября, 2013 7:49 дп
Самотність…
Довкола імли мережка,
Стікає з душі тривога…
Між нами Чумацька стежка,
Не просто земна дорога…
Оголено нерви… хворі…
Потрібні чуття взаємні…
Вітрисько рахує зорі
І руни на них таємні…
Обпалює свічка дійсність…
Молюся очима, серцем…
А на циферблаті вічність,
Неначе… криве люстерце…
Півмісяць напівмістичний
Пусту оглядає спальню…
Оздоблює вірш ліричний
Світлину твою останню…
Самотньо мені у світі…
Опівночі рівно снишся…
У пам’яті спільні миті
Та мрії, які збулися…
Журливо шумлять тополі,
Про тебе ведуть розмову…
Чи Бог іще наші долі
Колись об’єднає знову?
5 жовтня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
Фото: serjks, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5235453/
