Марина Алдон – Дощі осінні…

Дощі осінні…

3D, у техніці розчинення

1.
ДОЩІ ОСІННІ… КРИКИ ПТИЦІ… ЗАПАХ ТЛІННЯ…
Листи до Бога пише жовтень на бруківці…
Тремтить тоненьке галактичне павутиння
Планеті майже на розірваній сітківці…

ДОРОГА В БЕЗВІСТЬ? СВІЧКА ГАСНЕ У ДОЛОНІ…
Між нами милі і печалі, і розлуки,
Три континенти, кількасот чужих перонів,
Коліс вагонних неритмічні перестуки…

НАШ ХРАМ БЕЗ ПІСНІ, БЕЗ ДЗВІНИЦІ… ЛИШ ВИДІННЯ?
Наріжний камінь саме ти моєї долі!
Самотність – піст, а яра пристрасть – розговіння…
Жага струмує по судинах… мимоволі…

РОЗБИТО ВСЕСВІТ… СЕРЦЕ ВЛАСНЕ… СВІТ ХОЛОНЕ…
Тобою дишу патогенно та нервово…
Астральну плоть ховає мла під плаття чорне…
Відлити б сонце, звісно, з персня золотого…

ТУМАН БЕНТЕЖИТЬ… ХМАРІ СЛИЗЬКО В НЕБОКРАЇ…
Немов пророк старий, вона сивоборода…
Із вишини із потічками розмовляє,
Їй до снаги об’ємні краплі та негода…

ДОВКОЛА СХИЛИ… В ЖОВТІМ ЛИСТІ, В ЛАСТОВИННІ…
Дивує кленів елегантність, чиста врода…
Та в’януть квіти… дикі, лагідні, безвинні…
До медитації готується природа?

СІМ ДНІВ… БІЛЬ, НЕЖИТЬ… У ВІТРИСЬКА… СИЛ НЕМАЄ…
Зі мною він у безнадії виє вовком…
Пустує лігво, рідний дім… за темним гаєм…
Куди іти… тебе шукати… крок за кроком…

ЯК ЖИТИ, МИЛИЙ, В ЦЬОМУ МІСТІ СТАРОВИННІМ?
Обабіч гори, поціловані лиш  часом,
Будівлі сірі, незнайомці…  Ми не винні,
Що спільні імпульси римуємо не разом…

У СНІВ… ІЗ РА́ННЯ МРІЙОФАЗИ НАДЧУТЛИВІ,
Але у мене третя стадія безсоння…
Сезонні зміни у свідомості… у зливі?
Прогіркла кава в філіжанці… мов безодня…

ТВІЙ ГОЛОС, ПОГЛЯД… НЕ ЗАБУТИ… БО, МІЖ ІНШИМ,
Знайоме ймення є частиною молитви,
Його вважаю найсвятішим, найріднішим,
А шал і пам’ять, як світлину, не спалити…

В ДУШІ КОХАННЯ МЕТАСТАЗИ ОСОБЛИВІ,
Патологічні та інтимні цілковито…
Без тебе зміни гормональні неможливі…
Торкнутись хочу теплих вуст несамовито…

ТРИВОГА… ПОРЯД… ТИСНЕ В ГРУДИ КОЖНИМ ВІРШЕМ…
А слово проситься в листи, в блокнот, у книгу…
Мій Арістотеле, Софокле наймудріший,
Будь просто поруч… я благаю… аж довіку…

2.
Перші рядки кожного куплету утворюють новий вірш:

ДОЩІ ОСІННІ… КРИКИ ПТИЦІ… запах тління…
ДОРОГА В БЕЗВІСТЬ? СВІЧКА ГАСНЕ у долоні…
НАШ ХРАМ БЕЗ ПІСНІ, БЕЗ ДЗВІНИЦІ… лиш видіння?
РОЗБИТО ВСЕСВІТ… СЕРЦЕ ВЛАСНЕ… Світ холоне…
ТУМАН БЕНТЕЖИТЬ… ХМАРІ СЛИЗЬКО в небокраї…
ДОВКОЛА СХИЛИ… В ЖОВТІМ ЛИСТІ, в ластовинні…
СІМ ДНІВ… БІЛЬ, НЕЖИТЬ… У ВІТРИСЬКА… Сил немає…
ЯК ЖИТИ, МИЛИЙ, В ЦЬОМУ МІСТІ старовиннім?
У СНІВ… ІЗ РА́ННЯ МРІЙОФАЗИ надчутливі…
ТВІЙ ГОЛОС, ПОГЛЯД… НЕ ЗАБУТИ… бо, між іншим,
В ДУШІ КОХАННЯ МЕТАСТАЗИ особливі…
ТРИВОГА… ПОРЯД… ТИСНЕ В ГРУДИ кожним віршем…

3.
А в тексті розчинено вірш:

ДОЩІ ОСІННІ… крики птиці…
ДОРОГА В БЕЗВІСТЬ? Свічка гасне…
НАШ ХРАМ БЕЗ ПІСНІ, без дзвіниці…
РОЗБИТО ВСЕСВІТ… серце власне…
ТУМАН БЕНТЕЖИТЬ… хмарі слизько…
ДОВКОЛА СХИЛИ… в жовтім листі…
СІМ ДНІВ… БІЛЬ, НЕЖИТЬ… у вітриська…
ЯК ЖИТИ, МИЛИЙ, в цьому місті?
У СНІВ… ІЗ РА́ННЯ мрійофази…
ТВІЙ ГОЛОС, ПОГЛЯД… не забути…
В ДУШІ КОХАННЯ… метастази
ТРИВОГА… ПОРЯД… тисне в груди…

4.
І ще одну поезію:

ДОЩІ осінні…
ДОРОГА в безвість?
НАШ ХРАМ без пісні…
РОЗБИТО всесвіт…
ТУМАН бентежить…
ДОВКОЛА схили…
СІМ ДНІВ… біль, нежить…
ЯК ЖИТИ, милий?
У СНІВ… із рАння
ТВІЙ ГОЛОС, погляд…
В ДУШІ кохання…
ТРИВОГА… поряд…

5.
Із перших слів кожної строфи утворюється однослівний багаторитм:

1. Дощі…
2. Дорога…
3. Наш храм
4. Розбито…
3. Туман
5. Довкола
6. Сім днів…
4. Як жити?
6. У снів…
5. Твій голос
1. В душі
2. Тривога…

 

1 вересня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
Ina_TK «Time»
http://www.photosight.ru/photos/5177679/

Марина Алдон – Самотній ранок

Самотній ранок

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Крізь скло віконне плавиться серпанок,
Пірнає в вазу промінь свічки хутко…
Червоним світлом дивним сяє ранок

Крайнебо стогне, молиться нечутно…
Хмарина у долоні… і фіранок
Укупі з вітром дише ледь відчутно…

Самотній птах… із голосом предтечі
Читає вірші власні у польоті…
Ніхто не бачить сліз моїх… до речі,
Вони стають піснями у блокноті…

Не розділити навпіл миль розлуки,
Світів між нами більше не з’єднати…
Без тебе на канапі терпнуть руки…
Не пахне снами арт-декор кімнати…

У тексті розчинено ЯС:

Крізь скло віконне
Пірнає в вазу промінь
Червоним світлом…

Крайнебо стогне,
Хмарина у долоні
Укупі з вітром…

Не розділити навпіл
Світів між нами…
Без тебе на канапі
Не пахне снами…

 

11 серпня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Дегтяревой Евгении Витальевны «Автопортрет с травяным ангелом»

Марина Алдон – Осінній дощ


Осінній дощ

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Земля холодна… небо із каміння?
Летить у вирій птаха-мандрівниця…
На сонце інше схоже павутиння…

Краса природна макам диким сниться…
Убору Мономаха в сквері тління…
На гілці вишні вересня каплиця…

Плетуть вінки із листя, сум колишуть
Вітри осінні… дикі, невеселі…
Куди опівдні з міста змито тишу?
Втікають тіні грітися в оселі?

Тілами парасолі механічно
Прасують сірі хмари над юрбою…
Туман повзе, як равлик… неритмічно…
А дощ танцює самбу із рікою…

У тексті розчинено ЯС

Земля холодна…
Летить у вирій птаха,
На сонце інше?

Краса природна
Убору Мономаха
На гілці вишні…

Плетуть вінки із листя
Вітри осінні…
Куди опівдні з міста
Втікають тіні?

11 серпня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

На фото: работа Троцика Павла Ивановича «Двое»

Марина Алдон – Вода і камінь

Вода і камінь

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Прозора хвиля лиже скелю сіру…
На березі морському кров липнева…
Вода і камінь мають душу, шкіру…

Не крок, не миля від човна до неба…
Далекий шлях додому… В серці віру
Крізь кілька храмів пронести ще треба…

На скелі краплі сонця в формі кілець,
Вологи промінь топче черепаха…
Не стиснути в долоньці ранку крилець…
Вітриська гомін має швидкість птаха…

У мить оцю народжується днина…
Пісок на чужині сльозами повний…
Відточує з граніту не людина,
А рідина планетна… дзвін церковний…

У тексті розчинено ЯС:

Прозора хвиля
На березі морському…
Вода і камінь…

Не крок, не миля,
Далекий шлях додому,
Крізь кілька храмів…

На скелі краплі сонця,
Вологи промінь…
Не стиснути в долоньці
Вітриська гомін…

24 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

На фото: работа Дегтяревой Евгении Витальевны «Вода и камень»

Марина Алдон – Серпнева свічка

Серпнева свічка

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Стікає з свічки кров життєва в вічність…
Невільно ніч серпнева п’є мартіні…
В долоню теплу мла роняє свіжість…

У межах звички знов танцюють тіні…
Шукаю на деревах іншу дійсність…
Зоринку стерплу бачу в парафіні…

На жаль, немає фільтру для кохання,
Для слів та воску пломінь не завада…
Розплавлено палітру мрій… зітханням…
У клітках мозку ти… тривога… зрада…

Вогонь листи, світлини поглинає,
Та спомини болять іще сильніше…
Безмовно… вкритим димом… небокраєм
Тебе шукати знову линуть вірші…

У тексті розчинено ЯС:

Стікає з свічки
Невільно ніч серпнева
В долоню теплу…

У межах звички
Шукаю на деревах
Зоринку стерплу…

На жаль, немає фільтру
Для слів та воску…
Розплавлено палітру
У клітках мозку…

24 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа bregeda victor victorovich «Молитва»

Марина Алдон – У лютого багато планів на майбутнє

У лютого багато планів на майбутнє

3D, у техніці розчинення

У лютого багато планів на майбутнє, але час його обмежений…
В оселі він заходить крадькома, щоб на вогонь таємно глянути…
Відлякує чомусь тепло таке могутнє та камін старий розсерджений…
У серці крижаному сніг, зима, що можуть в мить одну розтанути…

На вулицях міських блукати, звісно, краще – і комфортніше, й безпечніше,
Не гріють сонця пальці-промінці, мороз вростає у артерії…
Бурульками приємно ласувати натще, лиш вітри усе нестерпніші…
А як малюють білі олівці на вікнах Лувру, навіть келії!

У лютого багато планів на майбутнє… їх несе у світ він з вірою –
Пошити треба віхолам взуття, всім розказати про досягнення…
Готує шоу на каткові незабутнє з ожеледицею сірою…
Та у природи власний цикл життя, інакші задуми та прагнення…

У тексті розчинено вірш:

У лютого багато планів на майбутнє…
В оселі він заходить крадькома,
Відлякує чомусь тепло таке могутнє…
У серці крижаному сніг, зима…

На вулицях міських блукати, звісно, краще –
Не гріють сонця пальці-промінці…
Бурульками приємно ласувати натще…
А як малюють білі олівці!

У лютого багато планів на майбутнє –
Пошити треба віхолам взуття…
Готує шоу на каткові незабутнє…
Та у природи власний цикл життя…

23 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Зиминой Mарии Александровны «Фонтанка. Февраль»

Марина Алдон – Морозний день

Морозний день

3D, у техніці розчинення

Від сонця користь – мегатонни світла в межах простору,
Замість тепла – на променях бурульки… Сніг на грейдерах…
Легенями проціджує повітря, сфери космосу
Мороз-митець  і створює малюнки в стилі Вермера…

У крижаних великих окулярах від правіхоли
Він добре бачить ріки, водограї, всі водоймища,
Хоч сам незримий, начебто примара, але інколи
Лякає люд, тварин, пташині зграї біля сховища…

Його духовна їжа – срібний іній, ожеледиця…
Цікавлять більше вікна, аніж книги, сни та марення…
Планета у холодній павутині ледве вертиться,
Чекає дару Божого – відлиги, льоду танення…

У тексті розчинено вірш:

Від сонця користь – мегатонни світла,
Замість тепла – на променях бурульки…
Легенями проціджує повітря
Мороз-митець  і створює малюнки…

У крижаних великих окулярах
Він добре бачить ріки, водограї,
Хоч сам незримий, начебто примара,
Лякає люд, тварин, пташині зграї…

Його духовна їжа – срібний іній…
Цікавлять більше вікна, аніж книги…
Планета у холодній павутині
Чекає дару Божого – відлиги…

 

23 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Шалагиной Маргариты Евгеньевны «Зимний день»

Марина Алдон – 31 грудня. Передноворічне

Тридцять перше грудня. Передноворічне

3D, у техніці розчинення

Зима… Мороз… Закінчується рік… Дочитую роман…
Сьогодні весь будинок пахне щастям… ніч на фініші…
А завтра буде день новий і сніг… місцями дощ, туман…
Я знаю, що здійснити мрії вдасться… найзавітніші…

Ялинка пишна, гарна та струнка, собою тішить зір…
І штучний глід уквітчує гілляку, і малюночки…
Чомусь до ручки тягнеться рука, тримаючи папір –
Потрібно скласти Господу подяку за даруночки…

Гірлянди сяють, начебто зірки, сріблясто-золоті,
Оздоблюючи вікна, двері, сходи, штори з цятками…
Вітрисько нині дуже говіркий, уперше у житті…
Старенький грудень водить хороводи із малятками…

В майбутньому чекаю від життя натхнення, перемог,
Добра, снаги і радості багато, вроди, грації…
Пульсує в грудях дивне почуття… немає вже тривог…
Вітаю світ, галактику зі святом… трансформації…

У тексті розчинено вірш:

Зима… Мороз… Закінчується рік…
Сьогодні весь будинок пахне щастям…
А завтра буде день новий і сніг…
Я знаю, що здійснити мрії вдасться…

Ялинка пишна, гарна та струнка,
І штучний глід уквітчує гілляку…
Чомусь до ручки тягнеться рука –
Потрібно скласти Господу подяку…

Гірлянди сяють, начебто зірки,
Оздоблюючи вікна, двері, сходи…
Вітрисько нині дуже говіркий,
Старенький грудень водить хороводи…

В майбутньому чекаю від життя
Добра, снаги і радості багато…
Пульсує в грудях дивне почуття…
Вітаю світ, галактику зі святом…

23 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Дубровина Игоря Генриховича «Полная луна»

Марина Алдон – 29 грудня. Зимова казка

Двадцять дев’яте грудня. Зимова казка

3D, у техніці розчинення

Цей сніг, як жива істота, сидить на клуні,
Літає та ходить пішки під час безсоння…
Автограф на білих нотах зими-красуні,
Морозивом пахне трішки її долоня…

Безмовний доволі грудень, із неба родом,
Рахує вітри сумлінно та їхні вади…
Берізці цілує груди, тремтить над глодом,
Вербі же – тонке коліно ласкаво гладить…

Місток коронує крига та іній-пудра,
А річка вдягає маску нову, звабливу…
Цей світ, як відкрита книга свята і мудра…
Приємно читати казку таку правдиву…

У тексті розчинено вірш:

Цей сніг, як жива істота,
Літає та ходить пішки…
Автограф на білих нотах
Морозивом пахне трішки…

Безмовний доволі грудень
Рахує вітри сумлінно,
Берізці цілує груди,
Вербі же – тонке коліно…

Місток коронує крига,
А річка вдягає маску…
Цей світ, як відкрита книга…
Приємно читати казку…

23 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Сычева Алексея Владимировича «Зимнее утро»

Марина Алдон – 28 грудня. Снігопад

Двадцять восьме грудня. Снігопад

3D, у техніці розчинення

На вулиці сьогодні снігопад… бій із негодою…
Вітрисько гомонить із горобцями потойбічними…
Відбілює зима щомиті сад своєю содою,
Ридає сіра хмара пластівцями кристалічними…

Аж мружаться й земля, і небосхил від невдоволення…
Серпанок огортає всю планету чи хурделиця?
В заметі десь найбільше із світил з дефектом променя…
А, може, навіть кануло у Лету, або сердиться…

Тривожать дуже опади людей… своєю сутністю,
Бо труться у обличчя перехожих найбезмовніших…
Сміється тільки грудень-ієрей над нерозумністю,
Бо знає, сніг – це пил алмазів Божих найкоштовніших…

У тексті розчинено вірш:

На вулиці сьогодні снігопад…
Вітрисько гомонить із горобцями…
Відбілює зима щомиті сад своєю,
Ридає сіра хмара пластівцями…

Аж мружаться й земля, і небосхил –
Серпанок огортає всю планету…
В заметі десь найбільше із світил,
А, може, навіть кануло у Лету…

Тривожать дуже опади людей,
Бо труться у обличчя перехожих…
Сміється тільки грудень-ієрей,
Бо знає, сніг – це пил алмазів Божих…

 

23 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Депутатова Юрия Михайловича «З имняя сказка»