Проліски
Плачуть сині ранки
Холодом ще рясно,
Та весни серпанки
Лащаться завчасно.
Гнуться вербам віти
Від снігівфіксажу,
А вже перші квіти
З неба тягнуть пряжу.
Відкривають вічки
Дивні до безтями,
Будять темні нічки
Теплими вустами.
Сонце підкликають
До долонь тендітних,
Подих водограю
В їхніх душах світлих.
Оставить комментарий