Бранка
Я бранка. Ти мене купив
Уперше від себе самої.
Плечима сонце затулив
І крик мій випив у двобої.
Високий, статний і міцний…
Хотів відчути голе тіло.
І не втекти крізь день скляний
Мені, неначе віла біла…
Канапа спину обійма,
Пливуть човнами плавно руки,
З тривоги зіткана зима
Приправлює снігами муки.
Ще мить – і я уже твоя.
Та ні! Стихії не здолати!
Блейфує молодість моя.
Не можу я себе продати!
Оставить комментарий