Марина Штефуца – Осінь

Осінь 

 
 
Осінь. Зябко. Сонцю знов у жилах
Вже, здоється, холодніє кров.
У лелек політ бринить на крилах
Між чужих гаїв, лісів, дібров.

Осінь. Млячно. Мокрими ногами
Дощ ступа по стежці польовій,
Щось шука собі між сторінками
У блокноті жовтня вітровій.

Осінь. Сумно. Квіти помарніли.
Зріє вранці паморозь на них.
З-під панчох Карпатам забіліли
Борозни туманів прегустих.

Оставить комментарий