Марина Штефуца – Про ніч

Про ніч

 
 
Вона виходила із гробу,
На повний місяць голосила.
Заінкрустовані в жалобу
Пречорні складувала крила.
Астральні дивні мала очі –
Бездонні та короткозорі,
Гортала тихо сни пророчі,
Ласкаво цілувала зорі.
На дотик знала мли структуру,
Завжди поводилась банально,
Свою оголену статуру
Демонструвала тріумфально.
І, попри слабкості тілесні,
Вражали світ її ідеї,
Любила атласи небесні…
Хоч… серця не було у неї.