Кохаю. Божеволію. Так гірко…
Кохаю. Божеволію. Так гірко…
Любов – багаття, що горить, не тліє.
Щоб світ вмістився в серці, наче зірка,
Потрібен той, хто душу зрозуміє.
Але чому ж сумую за тобою.
Можливо, я в чуттях середньовічна.
Лягають мої болі чередою
Обривками на білі руки січня.
Оставить комментарий