Марина Штефуца – Літні грози (з вікна)

Літні грози (з вікна)

(з елементами розчиненого вірша)

Літні грОзи. Скельця неба в друзки,

Дощ танцює вальс на підвіконні,

Рве тривога спокою мотузки.

Сльози застигать у долоні.

 

Хвощ згинає стан, мов ключ скрипічний…

Біль. Знемога. Хмарам світ у лоні…

Листя вітер знов горта північний,

Жмут, як орігамі, на бетоні.

 

Віддзеркалля снів і мрій в калюжі.

Місто все в строкатих парасолях…

Люд хова обличчя, навіть душі…

І недужі мальви, верес, сонях.


Свічка промінцями лиже руки,

Птах крилом вроста у млу свідомо,

Під сурм грому гір темтять перуки,

Стрічка річки, мов дола судому…

 

Шлях – найкращий засіб для сполуки,

Бо магнітом тягне всіх додому.

 

Розчинений вірш:

Грози.

Дощ.

Тривога.

Сльози.

Хвощ.

Знемога.

Листя

Жмут

В калюжі.

Місто,

Люд,

Недужі.

Свічка,

Птах

Сурм грому.

Стрічка –

Шлях

Додому.

 

Оставить комментарий