Сутана ночі впала на звори
Сутана ночі впала на звори,
Торкнулась площ міських очима неба.
Мені хвилину щастя повтори,
А іншого нічого більш не треба.
Довкола сни на капищах планет
В орбіту шалу палко треться кожний.
Простує час потоками вперед,
Та згадки він забрати не спроможний.
Із вирію десь пітьма навпростець
Крізь обрію полинула бузкові.
Жагу чуттів…весну…душі вінець…
Усе віддам тобі за мить любові.
Оставить комментарий