Крізь кавоварку пропускаю ранок…
Крізь кавоварку пропускаю ранок…
Зігрітись як іще у листопаді?
Коли тепло потрібне мрії справді,
Коли на сонці іній і серпанок…
Кленову скатерть гладжу обережно…
На кожному листочку – по поемі,
Написаній із осінню в тандемі…
Чому в душі і сумно, і бентежно?
Впускаю в хату вітер я у гості,
Нехай мені під вікнами не свище,
Про тебе хай розкаже хоч абищо,
Бо бачить і крізь час, і через простір…
Старий годинник дише неспокійно…
У вазі квіти… зморщені… у комі…
Чуття нові у серці, незнайомі…
Невже тому, що ти в думках постійно?
9 листопада 2015
