Безмовний місяць проситься у сон…
Безмовний місяць проситься у сон,
Із неба поглядає хитрувато
Крізь шибку пхає промінь у кімнату,
Для нього ж не існує заборон…
Розмішує, як каву, півімлу,
Торкається постільної білизни
І подумки складає катехизми…
Радіє щиро літньому теплу…
Безмовний місяць проситься у сон…
Лягти він хоче поруч, серед ліжка,
Начебто срібляста дика кішка…
Аж подих відчуваю біля скронь…
А у кутку тремтить лампади тінь…
Нічне світило ніжно, як належно,
Стуля мені повіки обережно…
Ми двоє з ним, неначе янь і інь…
8 червня 2015
13 июля, 2015 1:50 пп
Як кажуть, без коментарю.
15 октября, 2015 7:45 пп
Як кажуть, дякую! Місяць мене завжди надихає… люблю ніч… ніхто не відволікає від думок)