Місячна симфонія
В небі зорі, неначе коштовності,
Над вікном трохи пахнуть гвоздикою…
Я люблю тебе… пристрастю дикою
Відчайдушно, до втрати свідомості…
Свічка знає імли особливості ,
Самоту зігріває сльозиною,
Поглядає на стіл зі світлиною…
Я люблю тебе… до неможливості!
Ти далеко… а мрії над скронями
Шар повітря піснями розгойдують…
Почуття все єство переповнюють…
Світ між нами зім’яти б долонями…
За вікном із ліщини граційної
Вітер точить сопілку… вже тисячну…
От… сонату б зіграть тобі місячну
У обробці душі неспокійної…
8 червня 2015
