Життя людини, наче квіт кульбаби
Життя людини, наче квіт кульбаби
Яскраве, та таке короткочасне,
Спалахує, зоріє, швидко гасне…
Але у світ приходить кожен, власне,
Мети, звичайно, вищої заради…
Неначебто метелики маленькі,
Дні наші пролітають непомітно,
У безвість час відносить доля вітром
Туди, де інше небо, інше світло,
А крила і прозорі, і легенькі…
Душею розуміючи природу,
Підвладну силі часу та тяжіння,
Гортаємо реальні сновидіння
І прагнемо наступним поколінням
Поспіти передати зе́рня роду…
24 травня 2015
