Сніжинки
Маленькі зорі , викресані з неба,
Настояні вітрами на морозах,
Обрамлюють будинки і дерева,
Неначе білосніжна целюлоза…
Збираю їх у посуд керамічний,
Опівночі… безмовно… на балконі…
На смак, вони як цукор кристалічний,
На дотик і колючі, і холодні…
Маленькі зорі, зрощені зимою,
У вимірі чи сьомім, чи дев’ятім,
Настромлені незримою рукою
Мені на вії… Місяцем розп’яті…
Промінчиків узорним гаптуванням
Чіпляються за пір’ячко синички…
Та вічність поглинає їх диханням
Звичайної запаленої свічки…
7 січня 2015
