Ріки осінні
Ріки на південь течуть, аби злитися з морем навік
І розглядають узори на сірім камінні,
Скільки, рахують, листочків проковтує струмінь-потік,
Зірваних тихо холодним вітриськом осіннім…
Ріки в задумі: а, може, всесвітні небесні зірки
Їхніми щедро натерті до блиску пісками…
Лижуть бентежно поверхню земну водяні язики,
Риби торкаються тіней хмарин животами…
Ріки тривожні: жовтневе повітря в’їдається в плоть,
Русла широкі на мандри приречені вічні…
Слухає музику, звуки дзюрчання Всевишній Господь…
Тільки безжурно дрімають човни архаїчні…
2 листопада 2014
© Copyright Marina Aldon 2014
Фото: Igor Tsybulko «***»
