Влітає осінь тихо у вікно
Влітає осінь тихо у вікно
Листком кленовим, вітром, павутинням…
Для жовтня світ – мистецьке полотно,
Хоча робота кожна пахне тлінням…
Маленька квітка майже засина
В старім вазоні, дише неритмічно…
Із млою розмовляю я одна?
На самоті… при свічці… це логічно…
Мій стіл письмовий – начебто вівтар…
За ним молюся віршами щоночі…
Гортаю згадки, наче календар,
А серце неспокійно так стукоче…
Холодну каву… зварену давно…
Настояну зірками… пити легко…
Влітає осінь тихо у вікно…
Мені сьогодні сумно… ти далеко…
29 вересня 2014
© Copyright Marina Aldon 2014
Фото: spartans «Leaf»
