Мати

Як квітка, що до сонця пнеться вгору,

Наслідуючи бджілку та джмеля,

Так тягнеться до матері маля,

Струмочком гомонить із нею поруч…

Тремтить від гроз хай небо неокрає,

Затулить ненька крилами дитя,

Вона ж муках… даючи життя…

Любов найвищу серцем осягає…

Як горнеться росинка до травинки,

Сталевий плуг до ґрунту, до землі,

Так жінка до нащадків,до сім’ї…

Із рушниками кличе до хатинки…

Одвічна берегиня родоводу

Теплом своїх натруджених долонь

Всіх рідних зігріває, мов вогонь…

Вона ж – душа Вітчизни і народу!

8 червня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014