Вишні

 
Після снів солодких одягають вишні
Білії сорочки, а весна на них
Вишиває шовком білі квіти пишні
У обіймах ранків чистих і святих.

Аромат зіллявся небу із вустами,
Він стіка повільно із пелюсток-брів.
Птахів коломийку чути між гілками,
А з-за гаю пісню весняних струмків.

Після снів солодких одягають вишні
Білії віночки. Хочеться чуттів.
Їм кивають звабно ясени величні…
А любов приводить до нових життів…

Конвалії

 
 
Ніжне намисто перлів коштовне
Серед листочків-галер
Серце маленьке та невгамовне
Зваблює дощин-жонглер.

Медом неспитим повний цілунок
Поля вдихає намет.
Червень вручає літу в дарунок
Ніжних конвалій букет.

Акація 

 
 
Дрібні метелики маленькі
На кучерях акації.
Вплітаються квітки в рідненькі
Весняні декорації.

Цвітінь солодких перламутри
Терпким вином наповнені.
Гойда щоночі місяць мудрий
Їх у зірковій лодії.

Соняшники 

 
 
Жовті рукавички
І вуста брунатні,
Виглядають личка
Гордії та знатні.

Райдугу тріпочуть
За косі барвисту,
Показати хочуть
Свою вроду чисту.

Сонечка дозрілі
Протирають скроні,
З вітром, захмелілі,
Грають на тромбоні.

Мріють до орбіти
Зором дотягнуться,
Недарма ж ці квіти
Соняшником звуться.

Яблуневі пелюстки 

 
 
Плюскоче незримо весна почуттями,
Пісні запліта в яблуневий ажур
І ловлять суцвіття жагу із серцями,
Втискаючи ранку в барвистий велюр.

Біленькі сніжинки деревам між пальців
Спадають на шлейф недосяжний вітрів,
Автографи простору в їхньому танці
І ритми природи, й відлуння світів.

Пелюсточки яблунь… Свічада природи…
Краплиночки світла, що травень зронив…
Лиш так нетривка коронація вроди…
Коротке життя… Та багаті плоди…