Марина Штефуца — Карпати

Карпати 

 
Де від сну прокидаються ранки,
Де заховане золото зір,
Де заручені з сонцем серпанки –
Вища сутність незайманих гір.
 
Де з роси починаються ріки,
Де з зернини весна пророста –
Там душі від буденності ліки
Й старожитностей мова проста.

Де святилище праверховини,
Невгамовно співають птахи –
Там спиняється час для людини,
Непомітно спливають роки.

 

Оставить комментарий