Іван Хреститель
Саломея Іроду танець свій звабливо
Яблуком спокуси піднесла в долонях.
Пристрастю пекельною очі тліли хтиво.
Обіцяв дістати цар їй сонця сонях.
Не хотіла замків. Нащо їй коштовності.
Зоряні ажури й так розтануть вранці.
Голову пророка у замін гріховності
Просто поросила принести на таці.
І мечем кривавим небо розкололось…
Праведник загинув… Та йому не вмерти…
Бо через епохи лине віщий голос
І слова, що в вічність проросли із церкви.
Оставить комментарий