Марина Штефуца – Я чую, ти ідеш…

Я чую, ти ідеш…

 
 
Я чую, ти ідеш…
Незримо ніч вальсує,
Сп’янілі зорі теж,
А серденько пульсує.
І б’ється в груди тать,
І крила ніч ламає…
Чи плакать, Чи кричать?
Гроза перебиває…
 
Я чую, ти ідеш.
Скриплять, як вітер, двері.
Мене отут знайдеш,
Казав же увечері.
І упаде вуаль
Невиннисті в калюжу.
Візьмеш мою печаль,
Хай злякану й недужу…
 
Я чую, ти ідеш.
Дрижить нервово тіло,
Аж у карпатських веж
Гірське чоло спітніло…
Відбитки дужих рук
Блукатимуть уюди.
Неначе сірий крук,
Мені розірвеш груди…
 
Я чую, ти ідеш…
Аж б’ються в скронях кроки.
Не має відчай меж,
Як океан глибокий.
Ти грань святу зітреш
В агоніі облуди.
Я чую, ти ідеш…
Хай буде те, що буде…