Волошки
Ти не тривож блакитних снів волошок,
Вони ще снять дрімотою в гаю,
Бо ніч зібрала зорі всі у кошик,
А з ними і палку любов мою.
Ти не тривож квіток аквамаринів
І їх покірних, юних ще повік,
Моїх чуттів, що смутку в павутинні
Стікають кров’ю… Втрачені навік…
Ти не тривож маленьких душ волошок,
Вони скликають плач сопілкарів….
Так шкода, що в обіймах трав-ворожок
Ти серця крик почути не зумів.
Оставить комментарий