Марина Штефуца – Тіло сльози

Тіло сльози

У мене ось тіло сльози.

Була і уже немає.

Зрони мене в руки лози,

Хай тихо зіллюся з гаєм.

А далі народжуся знов

Із серця, з журби твоєї.

Я – плата тобі за любов,

За трунок душі моєї.

З води кришталевої стан,

Чуттів мікрокосмос в лоні.

Дивися! Твоя я… А там…

Ти – мій, у моєму полоні.

Застигну умить на вустах

Цілунком солоним, звісно.

Агонія… Вигуки… Жах…

Поплач. Далі буде пізно.

У мене ось тіло лози,

Бо інше розп’яв ти. Чуєш?

Я буду сестрою роси,

Допоки цей світ існує.

 

Оставить комментарий