Авель
Беззвучно впав землі в ясельця.
Вуста відкрила, щоб прийнять
Безодня, іще тепле серце,
У порох плоть розчленувать.
І не збагнув за що жорстоко
Світ страчено для нього… з ним…
У потойбічні ж одиноко…
Заплакав гірко херувим.
У відчаї забилась мати…
Це перше вбивство, перша смерть.
Осквернено планети шати,
Спаплюжено крайнеба твердь.
На сонці крапельки червоні
Крові з ножа поміж лампад.
Душа ж у Бога на долоні,
Бо катом став для брата брат.
Оставить комментарий