Віфлеємська зірка
Різдвяне вертепне дійство
Дійові особи:
Ірод – цар Юдейський,
1 слуга,
2 слуга,
1 пастух, літній чоловік,
2 пастух, юнак,
3 пастух, чоловік середнього віку,
Три мудреці – астрологи.
Марія – мати Ісуса,
Йосип – її чоловік.
Янгол
Ява – 1
Царські палати. У розкішному троні сидить Ірод. Біля нього слуги.
Ірод
Я цар царів. Сяга моя величність
Аж до блакитних Божих піднебесь.
Вписать своє ім’я хочу у вічність,
Щоб хор зірок співав пісень чудес.
Нема ніде мені подібних більше…
І слави обеліску підібрать
Ніщо не може. Буде тому гірше,
Захоче хто, на мене зазіхать.
1 слуга
Боюсь тобі, Величносте, сказати…
Говорять люди… Краще промовчу…
Ірод
Кажи, бо навіть місяць жовтуватий
Мені б доклав, що бачив і що чув.
2 слуга
Земля твоя, наш царю, дуже дивна,
А ти – подібний сонцю. Тільки знай,
Що десь дитя родитися повинно,
Володарем що стане на цей край.
Ірод
Не може бути! Я – один владика!
Від рук моїх Ізраїль весь тремтить.
Мене боїться квітка навіть дика.
Я знищу свого ворога за мить.
2 слуга
Забудь усе. Сказав це необачно…
Бо я простий лиш тільки чоловік,
Та краще попередити завчасно,
Ніж втратити господаря навік.
1 слуга
Тебе ми любим, як суха землиця
Такий жаданий срібноокий дощ.
Довкола ніг твоїх завжди стелиться
Ми будем, наче зеленявий хвощ.
Ірод
Спасибі, вірні слуги! Нагороду
Отримаєте золотом за це.
Ви й далі прислухайтесь до народу –
Чутки які повзуть між люду ще.
Ява 2
Вечір. Поле. Розмовляють мудреці.
Мудрець 1
Небесну книгу, писану зірками
Давно вже я усю перечитав,
Та кожен добре знає поміж нами,
Що байдуже мені ранкових трав
Чудове веселкове размаїття
І всі оздоби пречудові дня…
Чекаю я лиш вечора супліття,
Як темрява сідає на поля
І стелить чорні кучері шляхами….
Мудрець 2
Я теж чекаю нічку повсякчас,
Бо небозвід кохаю до безтями,
Сузір’ями лише живу весь час.
Мудрець 3
Дивіться, друзі! Он, предивне сяйво…
Та не комета це, бо без хвоста…
Такого ще не бачив я! Стриваймо…
Це ж зірка бо… Месії… чи Христа!
Мудрець 1
І справді це Син Божий народився!
Його прихід давно передбачав…
Щоб врятувати людство – він з’явився.
Святу зорю я все життя чекав!
Мудрець 3
Он рухається сяйво небосхилом!
Мудрець 2
Неначе пише Бог Сам заповіт!
Мудрець 3
У серці зірка слід свій залишила,
Та як вам пояснити це як слід…
Так хочеться мені чомусь таємно
Заплакать гірко… Грішний я… Життя
Моє було таким, як нічка темна…
Не бачу більше в ньому майбуття.
Мудрець 1
І в мене у душі сумна спокута…
Нам треба уклонитися Царю,
Щоб змити із грудей своїх отруту.
Святе Дитя! Повік володарюй!
Мудрець 2
Нас поведе зоря оця провідна
Туди, де народилося Маля.
Чи то багата хата, а чи бідна,
Йому дарунки ми дамо…
Мудрець 1
…Земля
Із небом хай сьогодні заспіває
І мрії всі щасливі оживуть,
А сон розтане.
Мудрець 3
Що ж, тоді рушаєм.
Хай ниткою розмотується путь.
Ідуть. Співають:
Я мандрівник у життєвій долині
Передімною – сотні доріг.
Маю з них вибрати вірну єдину,
Ту, що веде на Господній поріг.
Серце, як птаха в неволі,
Ронить тихесенько плач.
Боже, зціли мої болі
І за провини пробач.
Птахи у небі шляхи свої знають.
Риби у водах прокладують путь,
А я до Бога дійти лиш бажаю,
Щоб його милість і ласку відчуть.
Серце, як птаха в неволі,
Ронить тихесенько плач.
Боже, зціли мої болі
І за провини пробач.
Я мандрівник. Але втома відчутна.
Ноги болять. Спрага сушить вуста.
Тільки Христос є для мене майбутнім,
Бо Його правда свята і проста.
Серце, як птаха в неволі,
Ронить тихесенько плач.
Боже, зціли мої болі
І за провини пробач.
Ява 3
Палати Ірода. Цар походжає взад і вперед, щось розмірковує. Стукіт у двері. Слуга 1 заводить мудреців.
Мудрець 1
Великий царю! Золотаві зрі
Нас привели у край твій осяйний.
Хай веселиться невгамовне море
І вітер усміхнеться степовий,
Бо трапилось в цих володіннях диво:
Юдейський Цар ось народився тут.
Йому йдемо вклонитися щасливо.
Радій і ти. Хай Бог і Син живуть!
Ірод
Нічого, друзі, я не розумію.
Та ви розумні, тож прошу я вас,
Хоч подаруйте, як янтар, надію –
Й мені побачить те дитя хоч раз.
Довідайтесь про все оце детально
Й мені усе-усе перекажіть.
Як повертатись будуте, негайно
До мене у палац іще зайдіть.
Мудрець 2
Гаразд. Чекай нас.
(тихо про себе)
Скоро ми прийдемо.
Мудрець 3
(Шепоче на вухо Мудрецеві 2)
Він – лицемір. Хутчіше звідси йдім.
Як змій в садах божественних Едему,
Він ллє брехні напій тут нам усім.
Мудрець 2
Прощай же , царю!
Ірод
Я на вас чекаю!
Цікаво знати, де те Немовля
І як веде стежками небокраю
До Нього новоявлена зоря.
Мудреці виходять.
Ірод (один)
Якщо маля не видадуть, найперше —
Я дам наказ убити всіх підряд
Дітей до років двох і далі менших.
Юдею вмиє крові водоспад.
Немов червоні вогняні троянди,
Довкола стебла горя розцвітуть,
Запишуться у свідки олеандри,
Як матері у плач вітри зав’ють.
Та маю я корону врятувати,
Зухвальця умертвити навсякчас.
Мої кати підуть Його шукати.
… Та зачекаю трохи… Є ще час…
Ява 4
Опівночі. Поле. Пастухи пасуть овець, гріються біля багаття.
1 пастух
Землею холод котиться перлистий,
Прозяб я трохи. А яка ж краса –
Цей неба плащ щоночі цятканистий…
Десь там живуть принадні чудеса.
2 пастух
Там Божий храм із чистого кришталю,
Ворота – з діамантиків малих…
3 пастух
Замріявся занадто ти, вівчарю,
А з мрій не проживеш тепер одних.
Господь велів Сам хліб нам заробляти
В солонім поті… А тобі – казки…
1 пастух
Але йому в ляльки ще б можна гратись.
Не будь з малим весь час таким різким.
Мовчанка. Раптом неземна дивовижна повільна музика. З’являється Янгол.
Янгол
Радійте, люди!
Дивная новина!
У Бога народився Син!
Хвала!
Співає в щасті кожная пташина,
Дзюркочуть води, славлячи Маля.
І кожен камінь скреслими вустами:
«Осанна! Алілуя!» – промовля.
Заворушили гори аж хребтами,
Тріумфом наповняється земля!
1 пастух
Я знав, що має вже прийти Месія,
Його чекав, як ранок промінець.
Спасіння Він для нас усіх посіє,
Оросить враз добром лани сердець.
3 пастух
О, слався, Боже всемогутній, милий,
Творець світів, планет і нас усіх!
Пробач мене в цей вечір чорнокрилий
За кожен заподіяний мій гріх.
2 пастух
А де Дитяко, Янголе Господній?
Янгол
Ця зірка вас до Нього приведе.
1 пастух
Спасибі же, посланцю благородний!
Знову повільна музика. Янгол зникає. Мовчанка кілька секунд.
2 пастух
А одяг, наче з білих орхідей
На собі мав мав цей незнайомець дивний.
Як шкода, що розтанув раптом десь
Серед повітря. Ніжний погляд пильний
І чистотою сповнений увесь.
3 пастух
В душі вирує радість неосяжна.
Невже ж це правда? Він прийшов? Тому
Хоч не святі ми в справах… переважно…
Ходім, віддаймо всі поклін Йому!
Залишають стадо, ідуть за зіркою, співають:
В небі зірка загорілась,
Як ясна ісрина,
Бо в Марії народилась
Божая Дитина.
Ми Ісусу помолімся –
Це спасіння ліки
І до Нього попросімся
В край святий навіки.
Він повчав людей пихатих
Доброти й смирення,
Лікував сліпих, горбатих,
Лив Своє учення.
Ми Ісусу помолімся –
Це спасіння ліки
І до Нього попросімся
В край святий навіки.
Його били, заливали
Мук аж цілим морем,
На Голгофі розпинали,
Серце рвалось болем.
Ми Ісусу помолімся –
Це спасіння ліки
І до Нього попросімся
В край святий навіки.
Всі розвіяв Він тумани
Своїм провидінням,
Смерті розломив кайдани
Світлим воскресінням.
Ми Ісусу помолімся –
Це спасіння ліки
І до Нього попросімся
В край святий навіки.
(або «Дивная новина» чи «Тихая ніч»)
Ява 5
Віфлеєм. Убогий хлів. На сінові сидить Марія. Біля неї Йосип. У яслах біля корів, овець, верблюдів маленьке дитя – Ісус.
Марія
Який Він гарний, Боже, мій Синочок.
Назву Його Ісусом. В яслах цих
Йому овечок буде хай дзвіночок,
Як пісня без всіх пишностей гучних.
Зав’ю Маля я у просту сорочку,
Не маю ж бо тих дорогих тканин.
Моя любов, як гомінкі струмочки,
Його наповнить з дня цих народин.
Йосип
Спочинь, Маріє. Ти втомилась, мила.
Я посиджу з Дитиною, засни.
Марія
Зі мною благодать золотокрила.
Сам відпочинь, мій чоловіче, ти.
Відколи Гавриїл мені з’явився
І повідомив, що вагітна я,
У серці промінь щастя заіскрився,
Забилась радість, мовби пташеня.
Йосип (бере дитину)
Не кожному дарує долі фатум
Батьків одразу мати дивом трьох:
І маму рідну, і мене, як тата,
Але із нас отець, найперше, Бог.
Марія (забирає Ісуса, говорить до Нього)
У тебе вічки, як блакить небесна,
А щічки – мов хмаринок білизна.
Хай лодії життя гребуть лиш весла
Туди, де все рожевих вдач весна.
Йосип
Дивись, Маріє, в Нього рученята,
Немов пелюстки лілії малі.
Марія
Хай спокою весь час духмяна м’ята
Йому змива з душі тривог наліт.
Йосип
Спасибі, всемогутній Боже любий,
За цю Дитинку. Порятує Він
В безчесті світ роз’ятрений від згуби.
Марія
Ісус – окаймлений у золоті рубін,
Моє яскраве сонечко привітне
Й ніколи не міліючий ставок.
Йосип
Поглянь, Малятко вже заснуло, бідне,
Як вранці пантеон дріма зірок.
Стукіт у двері. Входять мудреці.
Мудрець 1
Чи можна завітати, добрі люди?
Марія
Будь-ласка, тільки гості тут і ми.
Мудрець 2
У Віфлеєм нас сяйво жовтогруде
Всіх привело. Ми спраглими грудьми
Бажаєм: «Слава Богу!» заспівати,
Бо в цім славетнім місті Його Син
Для людства народився. Гріху грати
Він розітне, як меч, білявий крин.
Мудрець 3
Йому принесли ми свої дарунки.
Мудрець 1
Тут ладан, смирна, золото Царю!
Мудрець 2
Він знатиме усіх сердець гаптунки.
Мудрець 1
Отож, Месіє, скрізь володарюй!
Співають «Дивная новина» (колядка).
Заходять пастухи.
1 пастух
Мир вам усім в убогій цій господі!
Марія
Із миром ми приймаємо і вас.
Йосип
Заходьте, щиро прошу. В моїм роді
Гостям усім раділи повсякчас.
2 пастух
Нам Янгол сповістив, що тут Спаситель
Сьогодні народився. Тож Йому
Ми йшли вклонитись.
Він же наш правитель!
3 пастух
А серце квітне спокоєм чомусь.
1 пастух
Хвала Тобі навіки, Божий Сину!
2 пастух
Тебе вітають небо і земля.
3 пастух
І дива несподівану картину
Побачили сьогодні ці поля.
Мудрець 1
Тобі сьогодні море щось шепоче.
Мудрець 2
Тебе вітає ніжно небозвід.
Мудрець 3
Тобі співаєм ми сонату ночі.
Мудрець 1
Тебе сердечно славить увесь світ.
Усі разом співають «Небо і земля».
Ява 6
Ніч. В тих же убогих яслах сплять Марія, Йосип та Ісус. Йосипу крізь сон з’являється Янгол.
Янгол
Послухай, добрий Йосипе, уважно:
Тебе й твою сім’ю Творець наш Бог
Бажає попередити завчасно,
Що на Ізраїль упаде тривог
Кривавая вуаль. Гіркії сльози
Поллються по землі цій, як ріка,
Бо виконати хоче цар погрози –
Убити пресвятого Малюка.
Усіх дітей жадає перерізать
Проклятий Ірод, горя поводир.
Але Ісус, як лісова меліса,
Розквітнути повинен. Батьків мир
Повинен всьому людству показати,
Розкрити книгу Заповідей всім,
А далі ще й постать перед Пилатом,
Немов весняний той, найперший грім.
Його життя – священная спокута.
Тому Його ти маєш врятувать
Від хижої ворожої отрути,
Якої вже чатує грізна рать.
Бери Марію та мале Дитятко,
Іди в Єгипет. Поки цар живий,
Там поживи. Твоя родина буде в стаку,
Як лан, що має урожай новий.
Зникає.
Йосип (прокидається)
Це сон чи яв? Не можу я збагнути.
Напевно, Бог до мене говорив,
Щоб розірвати бід сріблясті пути,
Він посилає обеліски див.
Так. Все це правда. Сина порятую.
Пройду із ним долини і моря.
У землю фараонів попрямую,
Як Віфлеємська йшла до нас зоря.
Будить Марію, беруть дитину і йдуть.
Лунає музика.
Завіса.
Оставить комментарий