Чужих у нас клюють пернаті,
Кусають боляче джмелі,
Є чупакабра в кожній хаті…
Тремтіть і бійтесь, москалі!
У нас бандерівські троянди
Та українські огірки…
Не підступайте, окупанти,
Бо упадуть на вас зірки!
Ми не скоряємось нікому!
Не відбере ніхто в нас прав!
Ідіть, агресори, додому,
Допоки Бог не покарав!
23 березня 2014
Я цілую ту землю, яка у долонях моїх
Має запах дитинства, знімає тривогу та втому…
Скільки пройдено миль і подолано скільки доріг,
Все одно кличе серце в зелені Карпати, додому…
Я цілую ту землю, яка життєдайне зерно
У період сівби… мовчазливо приймає у лоно…
І дарує врожай… і неначебто ядра зірок,
Рум’яніють у хаті хрумтливим пшеничним батоном…
Я цілую ту землю, для плоті яка – рубікон,
На планеті тримає усіх ланцюгами тяжіння…
Бог придумав закон, а довів послідовно Ньюто́н:
Може тільки душа доторкнутись до неба склепіння…
Я цілую ту землю, яка споконвічно свята,
Що омита сльозами та кров’ю братів-українців…
У гірському соборі молитву шепочуть вуста
І… піднесено… Лисенка грає вітрисько на скрипці…
Я цілую ту землю, яка із полотен митців –
Айвазовського, Глюка, Манайла, Мурашка, Куїнджі
Простягає до людства незримі тонкі пагінці,
Випромінює світло, емоції, враження свіжі…
Я цілую ту землю, яка крізь віки береже
Віщі твори Шевченка, нетлінні здобутки народу…
Зрозуміти не можу ренегатів, що люблять чуже,
Та при цьому зрікаються матері, власного роду…
23 березня 2014
Є наша мова чистою, криничною,
Та хоче ворог пісню в нас відняти…
Війна ж не може бути поетичною,
Коли за мир потрібно помирати…
Хай України доля є злиденною,
Зате немає в серці лицемірства…
Війна не може зватися священною,
Коли довкола сльози, кров, насильство…
Ми нездоланні, дишемо свободою…
Ми – патріоти! Дуже нас багато!
Війна не може бути благородною,
Коли стріляють нелюди у натовп…
Зі Сходу гості злобні та непрошені
Безцеремонно сунуться до хати…
Війна не може виправдати злочинів,
А ми повинні кривдника здолати!
19 березня 2014
Орди нащадку… Золотої,
Живеш законами насильства,
У організмі гени звірства…
Невже нема душі людської?
Ти наставляєш дуло зброї…
У грудях куля замість серця?
Твій шал простим рефлексом зветься…
Бракує влади світової?
Твої загони – іго дике,
Фашистський лютий окупанте,
Нерідний східний псевдобрате,
Єство приховуєш дволике!
Злий завойовнику кремлівський,
Сліпий нащадку яничара,
В тобі́ кипить ненависть яра…
Дратує прапор український?
Ти наче перекотиполе,
Без роду, племені, коріння…
Кидаєш, не́друже, каміння,
Та не здолаєш нас ніколи!
10 березня 2014
Я так її, я так люблю.
Мою Україну убогу…
Тарас Шевченко
Ти так її, ти так любив,
Вкраїну-страдницю убогу,
Що віршами молився Богу,
Щоб Він наш край благословив…
І зі звичайного пера
Кував уміло меч народний,
Звав люд на подвиг благородний,
Світ витягаючи з ярма…
Ти так її, ти так кохав,
Козацьку славнуУкраїну,
Що рідну мову солов’їну
По смерті навіть прославляв…
Ятрив не раз гарячу кров
Народу… віщими словами…
Твій голос досі вечорами
Звучить у шелесті дібров…
9 березня 2014
Небесна сотня дивиться із неба
На кожного із нас і на Майдан,
Там, біля Бога, вже щитів не треба,
І не тече гаряча кров із ран…
Відважні мужні хлопці українські
Боронять, певно, з янголами рай…
Тепер вони усі – Господнє військо
І моляться за отчий… рідний край…
Небесна сотня мирних демонстрантів
Співає нині гімни для Творця…
Влучити ж можуть кулі автоматів
Не в чисті душі, тільки у серця…
Десь плаче зараз мати чи дружина…
Тут барикада, наче аналой…
Цей не забуде подвиг Батьківщина,
Бо не вмирає в пам’яті герой!
23 лютого 2014
Вкраїна в вогні… Барикади… Палає столиця…
І шини димлять, закриваючи сонце та зорі,
Сьогодні Майдан – поле бою, шпиталь і каплиця…
Герої стоять на сторожі державної волі…
Стріляють у них, та вони патріоти несхитні!
Із ран яра кров залишає сліди на бруківці…
А смерть загляда в очі карі, зелені, блакитні…
Однак не зламать, не злякати повік українців…
Нехай проти них водомети, гранати, снаряди,
Єднає народ думка спільна, ідея єдина…
Вмирають бійці… справедливості, правди заради,
Бо Захід і Схід – споконвічна етнічна родина…
Молитву і гімн чує світ і Господь Всемогутній…
Тремтять вороги! Обіймає їх відчай, тривога…
Це справжня війна за Вітчизну, за краще майбутнє…
Вкраїна в вогні… Але близько уже перемога!
22 лютого 2014
© 2024 Марина Алдон. Моя гавань · RSS записей · RSS комментариев