Марина Алдон – 13 грудня. Льодові скульптури

Тринадцяте грудня. Льодові скульптури

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

З цеглин-крижинок зведені будинки,
Шедевр архітектури незбутній…
Арктичне місто з льоду для блондинки…

Сто сім сніжинок, зрощених на кухні
Оздоблюють скульптури та стежинки…
Разком намиста пахне самобутність…

Вода в твердому стані, як каміння…
Уже не море поряд, а твердиня…
Колись таки розтане неодмінно
Палац прозорий, вежа срібно-синя…

Універсальна містика морозна
Дарує і захоплення, і радість…
Ручна робота майстра-віртуоза
Ідей творчі втілює в реальність…

У тексті розчинено ЯС:

З цеглин-крижинок
Шедевр архітектури –
Арктичне місто…

Сто сім сніжинок
Оздоблюють скульптури,
Разком намиста…

Вода в твердому стані –
Уже не море…
Колись таки розтане
Палац прозорий…

20 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

На фото:
работа Шалагиной Маргариты Евгеньевны «Другой мир»

Марина Алдон – 8 грудня. Зима у хаті

Восьме грудня. Зима у хаті

Перевернутий сонет + ЯС
3D, у техніці розчинення

Відкрита книжка мряки. Скло віконне –
Морозних трафаретів галерея…
В напрузі очі… Всесвіт весь холоне…

Стріла опришка з льоду – для Морфея
Один із амулетів… Вітер стогне
Цієї ночі… голосом ді-джея…

На стелі павутина, місяць повний
В овальній рамці, звісно, для декору…
Зі свічки біла слина – віск церковний,
Тече на пальці грудня та на штору…

Зимі у хаті затишно доволі…
Камін тріскоче, є що почитати,
Сплять на роялі ноти та бемолі…
І ароматно пахне чай із м’яти…

У тексті розчинено ЯС:

Відкрита книжка
Морозних трафаретів…
В напрузі очі…

Стріла опришка –
Один із амулетів
Цієї ночі…

На стелі павутина
В овальній рамці…
Зі свічки біла слина
Тече на пальці…

 

18 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото:
работа Лукиной Елены Олеговны «Заснеженное шале»

Марина Алдон – 6 грудня. Як без тебе жити?

Шосте грудня. Як без тебе жити?

3D, у техніці розчинення

Вікно відкрите. Холодно. Так треба. Вчусь дихати… одна і по-новОму… Немає в мене більше крил та неба… Молюся тихо Господу святому… Тривожно, сумно… згадую дитинство… Верба висока схожа на Ікара… НА ГІЛЦІ ІНІЙ, ЗОРІ, ЯК НАМИСТО… Моя любов – це дар найбільший, кара… А зовсім поруч хтось стоїть незримий, тримає РУКАВИЦЮ-МІСЯЦЬ міцно, спокійно відраховує хвилини та в ВІЧНІСТЬ експортує їх цинічно… У ДЗЬОБІ ВОРОН МЛУ НЕСЕ У МІСТО, вона ж сама просочується в простір, наповнюючи Всесвіт астро-змістом, а вранці розчиняючись… о шостій…

З пісень не ампутується невтішність, за римами – чуття, пориви світлі… ВОГОНЬ В  КАМІНІ… В  ГРУДЯХ ДИВНА НІЖНІСТЬ… Без тебе зовсім пусто в цьому світі! Бракує слів… не пишеться поема… ОБСТЕЖУЄ СВІТЛИЦЮ ВІТЕР СВИСТОМ, для нього кілометри не проблема… Потрібно залишатись реалістом – ДУХОВНИМ ЗОРОМ БАЧУ ІНШУ ДІЙСНІСТЬ, в якій і некомфортно, й нецікаво… Щоб довести (кому – не знаю) вірність, в твоїй піжамі п’ю холодну каву…

Почуй мій голос… тихий, але щирий… крізь дим густий від спалених паперів… В КІМНАТІ ЗАМІСТЬ СНІГУ ПОПІЛ СІРИЙ, мов елемент декору в інтер`єрі… А книг твоїх немає на поличці, ЛИШЕ ПИЛЮКА СПИТЬ НА ВІРШО-МРІЯХ і тіні вигинаються на свічці, мою сльозу тримаючи на віях… Маленька ручка має запах шкіри, твій дотик пальців досі зберігає… МОРОЗ ФОРМУЄ КРИГУ Й ЛІД ЗНЕВІРИ, навмисне у свідомість проростає… Апокаліпсис долі… біль розлуки… НЕ ЗАВІРЮХА В СЕРЦІ, А СТИХІЯ… колись кров зігрівали поцілунки, тепер тече по венах ностальгія…

ПЕРЕГЛЯДАЮ ЗНОВ ТВОЇ СВІТЛИНИ, листи всі перечитую уважно… Зима хитає штори та гардини, з моїх тортур сміється легковажно… ВПУСКАЮ В СПАЛЬНЮ ГРУДЕНЬ ВІДПОЧИТИ, даю йому і ковдру, і перини… Самій же вовком хочеться завити… ЗЛІПИТИ ДОЛЮ, ЖАЛЬ, НЕ МОЖНА З ГЛИНИ… Кохаю, божеволію, страждаю… приховуючи шал несамовитий… Уже давно на диво не чекаю… ТИ ТАК ДАЛЕКО! ЯК БЕЗ ТЕБЕ ЖИТИ?

У тексті розчинено сонет:

НА ГІЛЦІ ІНІЙ, зорі, як намисто
ТРИМАЄ РУКАВИЦЮ-місяць вічність
У ДЗЬОБІ ВОРОН млу несе у місто

ВОГОНЬ В  КАМІНІ… В  грудях дивна ніжність…
ОБСТЕЖУЄ СВІТЛИЦЮ вітер свистом
ДУХОВНИМ ЗОРОМ бачу іншу дійсність

В КІМНАТІ ЗАМІСТЬ СНІГУ попіл сірий
ЛИШЕ ПИЛЮКА спить на віршо-мріях
МОРОЗ ФОРМУЄ КРИГУ й лід зневіри
НЕ ЗАВІРЮХА в серці, а стихія…

Переглядаю знов твої світлини
Впускаю в спальню грудень відпочити
Зліпити долю, жаль, не можна з глини…
Ти так далеко! Як без тебе жити?

А в сонеті розчинено ЯС:

На гілці іній…
Тримає рукавицю
У дзьобі ворон…

Вогонь в каміні
Обстежує світлицю
Духовним зором…

В кімнаті замість снігу
Лише пилюка…
Мороз формує кригу.
Не завірюха…

17 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 28 листопада. Свічка

Двадцять восьме листопада. Свічка

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет +ЯС

Краплини воску плавлять третій вимір…
На білім тілі свічки дивні знаки
І чорні тіні всюди… невловимі…

У межах посту дим міняє нахил…
В монахів інші звички… та простибіг…
Книжки настільні дивляться із мряки…

Тоненька нитка ґноту – міст духовний,
Тримає промінь прямо за міцелій…
На аркуші з блокноту текст церковний…
Слова червоні вибито на стелі…

У храмі свічі мають запах дива,
Бо віра – кращий лікар і цілитель…
Я в мить оцю спокійна і щаслива!
Молюся тихо… Чує Вседержитель…

У тексті розчинено ЯС:

Краплини воску
На білім тілі свічки
І чорні тіні…

У межах посту дим
В монахів інші звички,
Книжки настільні…

Тоненька нитка ґноту
Тримає промінь…
На аркуші з блокноту
Слова червоні…

 

15 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: робота Вороніна Олега Володимировича «Чёрная свеча»

Марина Алдон – 24 жовтня. Роздуми над картиною Густава Клімта «Гола правда»

Двадцять четверте жовтня. Роздуми над картиною Густава Клімта «Гола правда»

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Якщо ти не можеш своїми справами і своїм мистецтвом подобатися всім, сподобайся небагатьом. Подобатися багатьом – зло
Фрідріх Шіллер

Красуня руса, очі – дві лампади…
Ромашки у волоссі, як перлини…
В руці люстерце, мов детектор правди…

У чім спокуса? Плоть без одежини…
Вуста у безголоссі й без помади…
Говорить серце з совістю людини…

За спиною планета? Мапа долі?
Безмежжя неба, синя прірва світу…
Де істина? В тенетах? У неволі?
Звільнити треба мрію чисту, світлу…

Лоскоче ноги босі тінь від Слова…
Змій-підлабузник щось шипить безбожно…
Та кривда – цвіт кульбаби – тимчасова…
А правда вічна і непереможна…

У тексті розчинено ЯС:

Красуня руса…
Ромашки у волоссі,
В руці люстерце…

У чім спокуса?
Вуста у безголоссі…
Говорить серце…

За спиною планета,
Безмежжя неба…
Де істина? В тенетах?
Звільнити треба…

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Марина Алдон – 30 вересня. Кленовий листок

Тридцяте вересня. Кленовий листок

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Листок кленовий з бронзи, із граніту?
Жовтіє на бруківці жмуток глини?
Тонким узором вкрита шкіра світу…

Конверт поштовий в дзьобі у пташини…
Із віршем на листівці знімок вітру…
Під семафором нитка павутини…

Впирається у натовп мла корінням…
Фонтан у сквері в стані безголосся…
Густий, холодний надто запах тління…
Туман ввечері в’ється, як волосся…

Схвильовано співає в місті осінь
Ту ж пісню колискову, що й у лісі…
Тремтять сіренькі тіні на дорозі…
Ліхтар сміється… Міць його в залізі…

У тексті розчинено ЯС:

Листок кленовий
Жовтіє на бруківці
Тонким узором…

Конверт поштовий
Із віршем на листівці
Під семафором…

Впирається у натовп
Фонтан у сквері…
Густий, холодний надто
Туман ввечері…

 

1 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Для колажу використано роботу
Эдуарда Гордеева, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5100402/

Марина Алдон – 22 вересня. У лісі осінь

Двадцять друге вересня. У лісі осінь

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Листок в долоні має форму серця…
У лісі жовта осінь, дива клаптик…
Скрізь павутиння… Де же веретенця?

Вітри холодні  дмуть із прагалактик…
Тумани при дорозі? Білі скельця?
Дим, запах тління… Вересень – романтик…

Розмотує клубочок сонця дійсність…
У небі птаха – цяточка мізерна…
Виконує струмочок вірш про вічність,
Сонату Баха, музику Шопена…

Прив’ялі квіти складую в конверти,
Щоб чай варити взимку… для натхнення…
Карпати в межах Всесвіту – мольберти…
Тут Бог дає митцям благословення…

У тексті розчинено ЯС:

Листок в долоні…
У лісі жовта осінь…
Скрізь павутиння…

Вітри холодні…
Тумани при дорозі…
Дим, запах тління…

Розмотує клубочок
У небі птаха,
Виконує струмочок
Сонату Баха?

28 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

 

Марина Алдон – 16 вересня. Айстра

Шістнадцяте вересня. Айстра

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Осіння квітка дивна, ніжна, синя
Заплетена в віночок… Між дубами
Промінням сонця тчеться павутиння?

Відкрита хвіртка в вересень вітрами…
Із айстри пелюсточок (від падіння?)
Тремтить в долоньці, марить, певно, снами…

Все підлягає тлінню, дещо – двічі…
Та річ не в цьому, а у тім – для чого…
Потрібно стати тінню в потойбіччі…
В саду старому… із птахів – нікого…

Туман із білим саваном нервово
Стежини криє з розсвітом у парі…
Усі рослини в’януть поступово,
А клумба майже схожа на гербарій…

У тексті розчинено ЯС:

Осіння квітка
Заплетена в віночок
Промінням сонця…

Відкрита хвіртка…
Із айстри пелюсточок
Тремтить в долоньці…

Все підлягає тлінню,
Та річ не в цьому…
Потрібно стати тінню
В саду старому…

 

25 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 12 вересня. Листи пожовклі…

Дванадцяте вересня. Листи пожовклі…

3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС

Листи пожовклі разом із листками
Несуть вітри тремтливі в вимір інший,
В небесну прірву.. там відкриті брами…

Світлини мокрі… я молюсь у тиші…
Від сліз або від зливи в оці плями…
Не гріють шкіру ні чуття, ні вірші…

У хаті безпорадно ходить нічка…
Згорає свічка, в вазі мертві квіти…
Хоч осінь безвідрадна… ностальгічна,
Вона не вічна, як ми всі на світі…

За хмарою десь місячна долоня
Погладжує малу самотню зірку…
Неквапно поруч каву п’є безсоння…
Страждаю… одиноко мені…  гірко…

У тесті розчинено ЯС:

Листи пожовклі
Несуть вітри тремтливі
В небесну прірву…

Папери мокрі
Від сліз або від зливи?
Не гріють шкіру…

У хаті безпорадно
Згорає свічка…
Хоч осінь безвідрадна,
Вона не вічна…

 

22 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 18 липня. Червоні маки

Вісімнадцяте липня. Червоні маки

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Червоні маки… Кров на них, помада?
Налиті соком сонця  навіть мрії…
Вуста липневі кличуть птаха-барда…

Класичні марки поля – квітів вії…
В траві, або в долоньці дня принада…
Листи митцеві пишуть вітровії…

Скрізь запахи рослинні, хмар фіранки…
Десь тінь чугайстра… прагне прохолоди…
А збоку на стеблині хвіст русалки?
Автограф майстра – часточка природи…

Снотворне зілля в чашечках кулястих,
Від нього навіп’яні сосен віти…
Доріг не видно сірих, мозолястих,
Бо на картині виструнчені квіти…

У тексті розчинено ЯС:

Червоні маки…
Налиті соком сонця
Вуста липневі…

Класичні марки…
В траві, або в долоньці
Листи митцеві…

Скрізь запахи рослинні,
Десь тінь чугайстра?
А збоку на стеблині
Автограф майстра…

5 травня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

На фото: робота Івана Гемері «Маки», пастель, 2009