Марина Алдон — Ранкова кава

9 января, 2015 10:05 пп

s4int01med_c1

Ранкова кава

Коли до днини сонечко ласкаво
Тебе погладить променем своїм,
Ти будеш пити спрагло чорну каву,
Приємний аромат наповнить дім…
Класичний смак гарячого напою
Залишить дивну терпкість на губах…
Подумаєш, такою ж рідиною
Святі смакують теж на небесах…
Знов будеш поспішати на роботу,
Торкнешся чашки… похапцем… і враз…
Відчуєш драйв, енергію польоту
Та сили животворчої запас…
За звичкою, відсунувши фіранку,
Зернинку намалюєш на вікні…
Між іншим, найміцніша кава зранку
Завжди тебе нагадує мені!

 

9 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Ранкова кава нет

Марина Алдон — Сніжинки

7 января, 2015 6:01 пп

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Сніжинки

Маленькі зорі , викресані з неба,
Настояні вітрами на морозах,
Обрамлюють будинки і дерева,
Неначе білосніжна целюлоза…
Збираю їх у посуд керамічний,
Опівночі… безмовно… на балконі…
На смак, вони як цукор кристалічний,
На дотик і колючі, і холодні…

Маленькі зорі, зрощені зимою,
У вимірі чи сьомім, чи дев’ятім,
Настромлені незримою рукою
Мені на вії… Місяцем розп’яті…
Промінчиків узорним гаптуванням
Чіпляються за пір’ячко синички…
Та вічність поглинає їх диханням
Звичайної запаленої свічки…

 

7 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, зима, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Сніжинки нет

Марина Алдон — Запах віршів

1 января, 2015 11:43 дп

5766998_large

Запах віршів

 

У когось поезія пахне лимоном,

У когось – пасльоном,

Чиясь – просто цукром ванільним

Із кавою, власне, з мартіні…

У мене же вірші морським духмяніють озоном,

Тропічним циклоном

Із присмаком сліз,

Волелюбним характером білих дельфінів…

 

Хтось лірику творить зі снів незліченних,

Із мрій потаємних,

Зі спогадів, чи із емоцій,

Гартує куплети зі сталі…

А я із чуттів неземних і шалених,

Найбільш сокровенних

Римую у серці акорди кохання,

Щоб піснею стали…

 

1 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Ignotus_0 «Гранжевый портрет»

 

Рубрики: P. S., Мої вірші и Прості вірші. Метки: роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Запах віршів нет

Марина Алдон — Місячне

1 января, 2015 11:41 дп

5770353_xlarge

Місячне

 

Я відстань до тебе вимірюю снами,

Безсонням,

Піснями…

Флюїдами, дозами ніжності та почуттів особливих…

Повір, несуттєво, що плачу ночами

Й що стільки

Між нами

Перонів, вокзалів, зупинок, асфальтних доріг шарудливих…

 

У всесвіті серця ти місяць єдиний

Для мене,

Незримий…

Течеш по судинах венозною кров’ю святого кохання,

Цілую очами портретні світлини…

У грудях

Жарини…

Відчуй же душею… невільно… моє патогенне дихання…

 

1 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: ALEKSEI MAKARENOK «Ziemelmeita ……»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вірші про кохання, кохання, місяць, ніч и роздуми. Комментариев к записи Марина Алдон — Місячне нет

Марина Алдон — Осіннє місто

12 октября, 2014 11:17 дп

осінь дощ місто

Осіннє місто

 

Бетонний погляд міста. У юрбі

Рахую чорно-білі парасолі,

А вітер мимоволі у журбі

Нанизує дощинки на тополі…

Вслухається у шум автівок міст,

Спілкується з рікою невербально…

Пливе, немов кораблик, жовтий лист

У вирій, за птахами, нелегально…

 

Бетонний погляд міста. Світлофор

Мовчить і мріє… гордий та безжурний…

Показує рекламний монітор

Вологість, тиск, режим температурний…

Вдихає осінь кожен пішохід

І навіть сірі плити тротуарні…

Калюжами йде стужа квапно вбрід

Духмяну каву пити, до кав’ярні…

 

Бетонний погляд міста. Крізь туман

Прядуть безбарвні будні перехожі…

В природи, певно, конкурс ікебан,

На мертві сонця всохлі квіти схожі…

У небі хмаровиння аж рулон,

Неначе килимок орнаментальний…

Несу в долоні жовтень на перон

Стрічати листопад некалендарний…

 

12 жовтня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: sergeq «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: місто, осінь, пейзажна лірика, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Осіннє місто нет

Марина Алдон — Осінній вечір

12 октября, 2014 7:55 дп

5676197_large

Осінній вечір

 

Осінні зорі вкраплено у небо,

В вікно вітрисько стукає піснями…

У хаті же і затишно, і тепло

І аромат не тліну скрізь, а кави…

 

А у вазоні квітка підсвідомо

У млу ховає очі, повні снами…

Про жовтень чи усе мені відомо?

Листок сухий погладжую губами…

 

Здається, срібний місяць не в безодні,

А в мене у люстерку, на комоді…

Тривожно на душі чомусь сьогодні…

Сезоні зміни в серці чи в природі?

 

12 жовтня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Lapponia «***»

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: мої вірші, осінь, пейзажна лірика, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Осінній вечір нет

Марина Алдон — Люди-місяці

20 сентября, 2014 1:49 пп

5648606_large

Люди-місяці

Є люди-сонця, які зігрівають теплом оточуючих, несуть в собі позитив; є люди-місяці, з якими приємно не тільки поговорити, але й помовчати; однак є також люди-вампіри, які схожі на чорні грозові хмари, випромінюють негатив і навіть на відстані вміють зіпсувати настрій… Якщо людей-сонць шукаємо ми, то люди-вампіри знаходять нас самі… Проте найбільше в житті не вистачає людей-місяців, які за єдиним поглядом, словом чи смайликом здатні зрозуміти порухи наших душ…

 20 вересня 2014

Як шкода, що серце, наче комп’ютер, не можна перезавантажити, що в ньому немає кнопки «Delete», аби видалити заражені смутком файли свідомості і що кеш пам’яті не можна очистити від деяких згадок.

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Фото: «ВиктИ Про сказки Луны»

Рубрики: Проза. Метки: місяць, проза, роздуми и філософія життя. 1 комментарий к записи Марина Алдон — Люди-місяці

Марина Алдон — Насправді…

20 августа, 2014 9:59 дп

 5614979_large

Насправді…

А я насправді зовсім невесела,

Моя душа давно вже не сміється,

Впресовано чуття у мушлю серця,

Струмують сльози в венах, як джерела…

Ніхто не знає суму мого, болю,

Не бачить мікрокосмос… особистий…

Лише  холодний місяць променистий

По лініях руки читає долю…

І, як павук, пряде туман імлистий…

 

А я насправді сильна, терплива,

Всім слабкощам умію дати раду,

Й боротись наполегливо за правду…

Але наївно прагну часом дива…

Хоча й не все, задумане, вдається,

Та нерви загартовані на міцність

Гортаю дні, альбоми, сіру дійсність…

Моя оселя – острів, храм, фортеця,

Де так приємно думати про вічність…

 

А я насправді тиха і безмовна,

Вслухаюся в гарячі спори інших…

Найкращі співрозмовці в мене – вірші,

Із ними є спорідненість духовна…

Люблю свободи подих, літо, зливу,

Незайманість природи і могутність,

Під одягом ховаю голу сутність…

Вразливу… емоційну… надчутливу…

Як у юрбі самотньо!!!

Скрізь… байдужість…

 

20 серпня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Руслан С.  «в плену у подземелья»

Рубрики: P. S., Мої вірші и Прості вірші. Метки: роздуми, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Насправді… нет

Марина Алдон — Всесвітній потоп

28 июля, 2014 12:30 пп

потоп

Всесвітній потоп

 

З розколотого серця небосхилу

Полився дощ рясний… холоднуватий…

Бо людство присудив Господь до страти

І кожну душу покарав зігнилу…

Отримала волога дивну силу –

Життя і дарувати, й відбирати…

 

Відмити світ Бог вирішив від бруду

Через обряд очищення водою…

Світила-люстра затулив рукою,

Змістив планети трохи амплітуду…

Набридло вже терпіти Абсолюту,

Наругу над поверхнею земною…

 

Зліпив Творець із глини чорні хмари,

Наповнив їх по вінця рідиною

(Раніше ж орошалися росою

Лани, степи, дороги, тротуари)…

І тільки Ной з тваринами… по парі…

Плив течією дикою… стрімкою…

 

Довкілля ж поза межами ковчегу

Накрив, сердито… хвилею Всевишній

На більш, ніж п’ять астрономічних тижнів,

В гірських льодах втопивши літню спеку…

А далі настромив місток-веселку

На віти найрозлогішої вишні…

 

 

28 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, дощ, релігія, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Всесвітній потоп нет

Марина Алдон — Серфінг

22 июля, 2014 6:24 пп

SONY DSC

Серфінг

 

Хвилю морську приручаю, мов рибу сріблясто-блакитну,

Шкіра-луска у якої, як віяло, вишите шовком…

 

Промінь світанку, неначебто вудку, утримую спритно,

Вітер увагу мою привернути старається зойком…

 

Скільки довкола води… І до берега нібито  близько…

Я не пливу, не лечу, відкриваю світи паралельні…

 

Адреналін… Небезпека… На дошці кататися слизько…

Треба здолати надумані фобії, страхи чисельні…

 

На поєдинку з водоймою встояти справді непросто,

Правила, як на арені… знайомої добре кориди…

 

Думкою час трансформую і внутрішній-зовнішній простір…

Щастя душа випромінює та позитивні флюїди…

 

Ловлю губами прозорі ажурні краплинки вологи…

Так поступають, напевно, усі екстремали-туристи…

 

Як прокладати цікаво приватні маршрути-дороги!

Ніби не слід залишаю позаду, а вірш особистий…

 

Серфінг – і спорт, і розвага, й мистецтво, й дозвілля, і примха,

Навіть наука життєва складна – бути просто собою…

 

Хвилю морську приручаю… Всміхається щиро хмаринка…

Хочеться неба глибокого ніжно торкнутись рукою…

 

 

22 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Wbir «серф»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, екстрим, літо, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Серфінг нет

« Следующие  
  Предыдущие »