Марина Алдон – 18 липня. Червоні маки

5 мая, 2013 3:32 пп

Вісімнадцяте липня. Червоні маки

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Червоні маки… Кров на них, помада?
Налиті соком сонця  навіть мрії…
Вуста липневі кличуть птаха-барда…

Класичні марки поля – квітів вії…
В траві, або в долоньці дня принада…
Листи митцеві пишуть вітровії…

Скрізь запахи рослинні, хмар фіранки…
Десь тінь чугайстра… прагне прохолоди…
А збоку на стеблині хвіст русалки?
Автограф майстра – часточка природи…

Снотворне зілля в чашечках кулястих,
Від нього навіп’яні сосен віти…
Доріг не видно сірих, мозолястих,
Бо на картині виструнчені квіти…

У тексті розчинено ЯС:

Червоні маки…
Налиті соком сонця
Вуста липневі…

Класичні марки…
В траві, або в долоньці
Листи митцеві…

Скрізь запахи рослинні,
Десь тінь чугайстра?
А збоку на стеблині
Автограф майстра…

5 травня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

На фото: робота Івана Гемері «Маки», пастель, 2009

 

Рубрики: Мої вірші, Сонети и Щоденник. Метки: 3D вірші, квіти, пейзажна лірика, рослини, сонети и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 18 липня. Червоні маки нет

Марина Алдон – 11 липня. Подорожник

21 апреля, 2013 2:04 пп

Одинадцяте липня. Подорожник

3D, у техніці розчинення

Він росте край дороги у лісі, у полі, в долині,
Біля хати чи муру йому і комфортно, й зручно…
Корінці – довгі ноги відшукують води глибинні,
Знають ґрунту структуру, певно, до мантії… включно…

В рук смарагдовий колір… долоні овал є ефектним,
Зовсім пальців немає, кулак видається сильним…
Хіромантію долі по лініям-жилкам рельєфним
З неба вітер читає всевидящим оком пильним…

Гладить сонечко влітку епідерміс, насіння ніжно…
Невисоку стеблину полощуть дощі сльозами…
Не трава, і не квітка, не оздоба газону, звісно,
А цілюща рослина… найкраща між бур’янами…

У тексті розчинено вірш:

Він росте край дороги,
Біля хати чи муру…
Корінці – довгі ноги
Знають ґрунту структуру…

В рук смарагдовий колір,
Зовсім пальців немає…
Хіромантію долі
З неба вітер читає…

Гладить сонечко влітку
Невисоку стеблину…
Не трава, і не квітка,
А цілюща рослина…

 

21 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, літо, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 11 липня. Подорожник нет

Марина Алдон – 7 липня. Квітка папороті

21 апреля, 2013 12:14 дп

Сьоме липня. Квітка папороті

3D, у техніці розчинення

На Івана, На Купала, коли трав рясніють пасма,
Розквітає в лісі квітка – півреальна, пів астральна:
І смілива, і зухвала, й таємнича, і прекрасна,
І яскрава, наче зірка… найвиразніша… полярна…

Вогняним червоним оком, чи зіницею, скоріше,
Осяває млу безмежну… щільну темряви первинність…
Ходить вітер тихим кроком і складає власні вірші,
Біля неї обережно… нахиляється рослинність…

Місяць променем голубить стебельце напівпрозоре,
Пелюстки із потойбіччя, чи із вимірів не наших…
У струмочка терпнуть губи, русло, як уява, хворе…
Завмирає опівніччя… липень миє крила в чаші…

Солов’ї, неначе в трансі, медитують поодинці…
Всі мовчать… сором’язливо… у святих гірських наметах….
Та як блисне сонце вранці, випне пальчики-мізинці,
Вмить кудись… зникає диво… поглинає квіт планета…

У тексті розчинено вірш:

На Івана, На Купала
Розквітає в лісі квітка –
І смілива, і зухвала,
І яскрава, наче зірка…

Вогняним червоним оком
Осяває млу безмежну…
Ходить вітер тихим кроком
Біля неї обережно…

Місяць променем голубить
Пелюстки із потойбіччя,
У струмочка терпнуть губи,
Завмирає опівніччя….

Солов’ї, неначе в трансі,
Всі мовчать… сором’язливо…
Та як блисне сонце вранці,
Вмить кудись… зникає диво…

 

20 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, квіти, ліс, літо, ніч, народні звичаї, рослини, свята, традиції и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 7 липня. Квітка папороті нет

Марина Алдон – 24 червня. Клод Моне «Латаття» («Водяні лілії»)

13 апреля, 2013 3:22 пп

Двадцять четверте червня. Клод Моне «Латаття» («Водяні лілії»)

3D, у техніці розчинення

Пелюстки, наче справжні діаманти у казковій голубіні,
Чарують персні лагідних листків узором самобутнім…
А над водою чайки-музиканти імітують Паганіні,
Немов на грані різних двох світів… гудуть вітри могутні…

Щоранку розкриваються бутони, як повіки галактичні,
Чудово знають сонця родовід і чують Божий голос…
Обличчя благородні, мов з ікони ідеальні, автентичні…
Їм озеро – маленький небозвід, а, може, мікрокосмос…

НастОї трав, розчинені у літі, у молозиві русалок,
Просочені парфумами хмарин і пафосом поетів…
Немає за латаття кращих квітів – елегантних витинанок,
Немає таємничіших рослин, напевно, на планеті…

У тексті розчинено вірш:

Пелюстки, наче справжні діаманти,
Чарують персні лагідних листків…
А над водою чайки-музиканти,
Немов на грані різних двох світів…

Щоранку розкриваються бутони,
Чудово знають сонця родовід…
Обличчя благородні, мов з ікони…
Їм озеро – маленький небозвід…

НастОї трав, розчинені у літі,
Просочені парфумами хмарин…
Немає за латаття кращих квітів,
Немає таємничіших рослин…

 

13 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, квіти, літо, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 24 червня. Клод Моне «Латаття» («Водяні лілії») нет

Марина Алдон – 22 червня. Барвінок

8 апреля, 2013 8:29 пп

Двадцять друге червня. Барвінок

3D, у техніці розчинення

Ніжно стелиться барвінок… Декламує літо вірші…
Лине пісня птиць ранкова – аріозо легендарне…
У квіток – небес відтінок (може, очі ще й синіші),
Жовте дно зіниць, як сонце, тільки крихітне, янтарне…

На тонесеньких стеблинах корінці, неначе вуси…
Грає вітровій у сховки із метеликом барвистим…
Червень ходить по коліна у нектарі, жде спокуси…
У траві густій віночок… пахне дивом росянистим…

Пелюсто́чки із тканини – із шифону, з оксамиту?
Листя з бірюзи… пружинисте, з елементами декору…
Усміхаються рослини… на горі, у серці світу…
Тішаться ліси Карпатські – дивовижну ж мають флору…

У тексті розчинено вірш:

Ніжно стелиться барвінок…
Лине пісня птиць…
У квіток – небес відтінок,
Жовте дно зіниць…

На тонесеньких стеблинах
Грає вітровій…
Червень ходить по коліна
У траві густій…

Пелюсто́чки із тканини?
Листя з бірюзи?
Усміхаються рослини…
Тішаться ліси…

 

8 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, квіти, літо, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 22 червня. Барвінок нет

Марина Алдон – 18 червня. Біла акація

4 апреля, 2013 9:51 пп

Вісімнадцяте червня. Біла акація

3D, у техніці розчинення

Знов причепурена біла акація, знову ніжнішає…
В літо занурені грона рясні чудодійні…
Вітру спокійна, м’яка інтонація поруч тихішає,
Змінює горлиці щирі пісні мелодійні…

Зорі обстежує біла акація, мов подарунки…
Чи розпустились вони навесні, як кульбабки?
В небі світила нічні – декорації, чи візерунки?
Може, простори ті їм затісні… в межах грядки?

Мріє-роздумує біла акація… серед каміння…
Хмарка всміхається у напівсні… кострубата…
В червня від пахощів галюцинація, дивні видіння,
Просто між листям ввижається сніг… або вата…

У тексті розчинено вірш:

Знов причепурена біла акація,
В літо занурені грона рясні…
Вітру спокійна, м’яка інтонація
Змінює горлиці щирі пісні…

Зорі обстежує біла акація…
Чи розпустились вони навесні?
В небі світила нічні – декорації,
Може простори ті їм затісні?

Мріє-роздумує біла акація…
Хмарка всміхається у напівсні…
В червня від пахощів галюцинація,
Просто між листям ввижається сніг…

 

4 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, квіти, літо, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 18 червня. Біла акація нет

Марина Алдон – 16 червня. «Незабудки» Давида Штеренберга

3 апреля, 2013 9:47 пп

Шістнадцяте червня. «Незабудки» Давида Штеренберга

3D, у техніці розчинення

Блакитні очі дивляться довкола делікатно,
Маленьким квітам лячно трохи в хаті незнайомій…
Лунає за вікном пташине соло семикратно…
Чекають сонце трави волохаті у альбомі …

У полі рос алмазних чисті жмутки, повні вінця…
Їх відливають зорі в небі-склепі на світанку…
За волею сумують незабудки… На колінцях
Вслухається вітрисько в тихий шепіт… біля ґанку…

Рослини в ґрунті, начебто у ваті…  проти світла…
Та у серцях сум’яття і тривога, в’яне віра…
Так дихається важко у кімнаті… Брак повітря?
Хоча… здається стежкою підлога… буро-сіра…

У тексті розчинено вірш:

Блакитні очі дивляться довкола
Маленьким квітам лячно трохи в хаті…
Лунає за вікном пташине соло
Чекають сонце трави волохаті

У полі рос алмазних чисті жмутки
Їх відливають зорі в небі-склепі
За волею сумують незабудки
Вслухається вітрисько в тихий шепіт.

Рослини в ґрунті, начебто у ваті
Та у серцях сум’яття і тривога
Так дихається важко у кімнаті
Хоча… здається стежкою підлога…

4 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, квіти, літо, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 16 червня. «Незабудки» Давида Штеренберга нет

Марина Алдон – 3 червня. Ромашка

1 апреля, 2013 5:44 пп

Третє червня. Ромашка

3D, у техніці розчинення

Білесенька пелюсточка віщує щастя-долю…
Як сонце, серцевина – жовта, лагідна, м’якенька…
Листочок кожен – хусточка смарагдового поля,
Мов ниточка, стеблина, граціозна і тоненька.

Дівчата на ромашечці (немов на хвилях лебідь)
Гадають на кохання, щоб позбутися печалі…
Не вірять серцю-пташечці, що в грудях, не у небі,
Що б’ється в такт бажанням, незалежним від реалій…

Цілую ніжно квіточку, як матінку дитина…
Від щастя терпнуть губи та цілющим пахнуть чаєм…
Спитаю краще в літечка, у вітру-пілігрима,
Чи любить чи не любить той, хто мрії розпинає…

У тексті розчинено вірш:

Білесенька пелюсточка,
Як сонце, серцевина…
Листочок кожен – хусточка,
Мов ниточка, стеблина…

Дівчата на ромашечці
Гадають на кохання…
Не вірять серцю-пташечці,
Що б’ється в такт бажанням…

Цілую ніжно квіточку,
Від щастя терпнуть губи…
Спитаю краще в літечка,
Чи любить чи не любить?

 

1 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, квіти, літо, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 3 червня. Ромашка нет

Марина Алдон – 27 травня. Цвітуть каштани

26 марта, 2013 10:23 пп

Двадцять сьоме травня. Цвітуть каштани

3D, у техніці розчинення

Буяє весна навколо, казкова, дивна,
Співає Дніпро врочисто нові канцони…
Каштани, нарешті, гордо, консервативно
Вдягають своє намисто на пишні крони…

Погладжує вітер, мовчки, деревам брови…
Суцвіття-свічки на вітах, як герб природи…
Іще молоді листочки, немов шовкові,
Уже з ароматом літа, усім на подив…

У небі безмежно-синім Творця дзвіниця…
Хмарини… і ті трикутні, пірамідальні…
Святковий сьогодні Київ, моя столиця,
У білій одежі шлюбній, у ідеальній…

У тексті розчинено вірш:

Буяє весна навколо,
Співає Дніпро врочисто…
Каштани, нарешті, гордо
Вдягають своє намисто…

Погладжує вітер, мовчки,
Суцвіття-свічки на вітах…
Іще молоді листочки
Уже з ароматом літа…

У небі безмежно-синім
Хмарини… і ті трикутні…
Святковий сьогодні Київ
У білій одежі шлюбній…

 

26 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, квіти, місто, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 27 травня. Цвітуть каштани нет

Марина Алдон – 24 травня. Магнолія

24 марта, 2013 12:54 пп

Двадцять четверте травня. Магнолія

3D, у техніці розчинення

Бутони розкішні, духмяні, весною сповиті,
Занурені в барви світання, неначе в церковне причастя…
А поруч метелики, п’яні від запаху квітів,
Від солоду трав, від кохання, від диво-пульсації щастя…

Пелюстки, немовби вітрила, гаптовані шовком…
Ввижається морем повітря, гортає вітрисько прибої…
Листочки у травня на крилах у стилі бароко…
Світ – їхня безмежна палітра в соборі природи святої…

На гілці роса кришталева, промінчики ясні…
І пташка наспівує соло малесеньким серцем щемливим…
Оздоблюють місто дерева казково-прекрасні
Із іменем П’єра Маньйола і з норовом досить мрійливим…

У тексті розчинено вірш:

Бутони розкішні, духмяні,
Занурені в барви світання…
А поруч метелики, п’яні
Від солоду трав, від кохання…

Пелюстки, немовби вітрила,
Ввижається морем повітря…
Листочки у травня на крилах,
Світ – їхня безмежна палітра…

На гілці роса кришталева…
І пташка наспівує соло…
Оздоблюють місто дерева
Із іменем П’єра Маньйола…

 

24 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, квіти, мої вірші, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 24 травня. Магнолія нет

« Следующие  
  Предыдущие »