Марина Алдон – Мелодія струмочка лісового

10150805_677766048925668_4977986495166707920_n

Мелодія струмочка лісового

Спасибі Анатолію Сакалошу за натхнення!

 

Мелодія струмочка лісового

Лунає, ніби Лисенка мотив,

Душа бажає нот високих, див

І темпу особливого, швидкого…

Неначе барабани, камінці,

Мов палички ударні – промінці

Навпроти вітровія-вартового…

 

Вода – як грань небесного й земного,

Єднає і фантазію, і яв,

Усмоктує солодкий запах трав,

Крізь пори тіла власного… тонкого…

Волога трансформує почуття,

Бо є кардіограмою життя,

В системі світовиміру чіткого…

 

Автографи струмочка лісового

Виводить стержень русла-олівця,

Неначебто гладка рука митця –

Досвідченого, мудрого, старого…

Овальні краплі, буцімто мазки,

Абстракції утворюють зразки

На тлі пейзажу літнього…гірського…

 

 

12 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

На фото робота Анатолія Сакалоша «Струмок»

Марина Алдон — Повний місяць

5482075_large

Повний місяць

 

Вже вкотре повний місяць янгол Божий

Із воску відливає серед неба…

Тоненький промінець, на голку схожий,

Нанизує росу квіткам на стебла…

 

Ховає вірно, майже герметично,

Нічне світило сни пророчі в оці,

Морям і потічкам автоматично

Чуття передає та шквал емоцій…

 

Шорстка поверхня в центрі, зліва, скраю,

Немов узори диво-писанкарства –

Пташині душі, певно, зоставляють

Сліди абстрактні,мчать коли до Царства…

 

Землі супутник, сонця протилежність,

Космічний флюгер, компас чи годинник,

Холодне тіло треться об безмежність,

А серце б’ється, наче у людини…

 

Безмовний місяць – частка мегасвіту…

Рахує зорі юні та античні…

Йому з астральних літер алфавіту

Складаю я поеми… галактичні…

.

10 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: atit «***»

 

Марина Алдон — Фонтан у міському парку

574618_449918135076944_1907879414_n

Фонтан у міському парку

Ховається півмісяць у фонтані,

Краплини перемішує промінням,

Шукаючи чи зорі, чи каміння…

А мла блукає поруч у сутані…

Вода вночі загоює всі рани,

Струмує, випромінюючи свіжість…

На шкірі залишає власну ніжність,

Неначе поцілунок губ коханих…

 

Нестримно вгору б’є потік вологи

У просторі тривимірного світу,

Прозоре тіло, наче крила вітру,

Від мене відганяє всі тривоги…

Малює рідина тонкі узори

В повітрі, на ядрі світобудови?

Каскадами кораблик паперовий,

Пливе… та уявляє себе в морі…

 

Ліхтарний стовп великим жовтим оком

Упертись хоче в гілочку тополі?

Трояндові парфуми мимоволі

Вдихає морок… гладить літа локон…

У сонному розслабленому стані

Ловлю душею миті неповторні…

Воркочуть білі голуби і чорні…

Купаюся, щаслива, у фонтані…

 

4 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

На фото: робота В’ячеслава Поповича «Фонтан»

Марина Алдон — Нічна ріка

558109_449917751743649_1563821812_n

Нічна ріка

 Спасибі митцю В’ячеславу Поповичу за натхнення!

Оголена… вдихаю запах ночі,

Пливуть зірки безмовно у воді,

А місяць, наче птаха у гнізді,

Воркує з вітром, дивиться у очі…

Торкається ріка моєї шкіри,

Волога проникає в серця глиб…

Нащупує смілива мрія риб –

У них немає зовсім часу міри…

 

Тотожні… рідина та невагомість?

Імлою неквапливо йду убрід…

На дні водойми зовсім інший світ

І виміри астральні, невідомі?

Так хочеться із водоростей-зілля

Сплести ажурний авторський вінок…

Хай під ногами пеститься пісок,

Зливаюся… думками… із довкіллям!

 

Оголена не плоттю, а душею

Змиваю з себе сум, нудьгу, печаль,

В руці тримаю камінь, як скрижаль,

Таку, яку дав Бог колись Мойсею…

Римую краплі ніжні між собою,

Підхоплює піввірші течія,

Диктую їй відверті речі я…

А небо… озивається луною…

 

4 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

На фото: робота В’ячеслава Поповича «Портал ІІ»

 

Марина Алдон – Білі лілії

Білі лілії

Із білих лілій… серпня дивні шати…
Крайнебом духмяніє літня ніжність…
А вітер під стеблом лягає спати,
Бо знає, що присниться Божа вічність…

На дотик, наче хмари, пелюсточки,
На них наносить роси срібні місяць…
Тонесенькі, загострені листочки
Зірковий хлорофіл, напевно, містять…

Тичинки, як спіралі галактичні,
Чи наче золоті астральні ноти…
Прекрасні квіти, майже фантастичні,
Є символом невинності і цноти…

 

11 серпня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Кримська ніч

Кримська ніч

Сьогодні пахне місяць ароматом дивних літніх трав,
Бо ж кожен промінь є стеблом… по суті…
А знаєш, зорі – це слова, які ніхто ще не сказав,
Або пісні, донині не почуті…
Сьогодні пахне вітром теплим розпанаханим вікно,
Серпнева мла нічна знімає втому…
А знаєш, небо – це міжгалактичне Боже полотно,
Творець малює символи на ньому…
Сьогодні пахне свічка Кримом, тінь у чорній паранджі
Танцює белліда́нс* на тлі люстерця…
А знаєш, вірші – це ритмічні коливання струн душі
Та заримовані удари серця…

*Белліда́нс – танець живота

 

27 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Laisk Serg Gena «У каждого путь к свету неизбежно свой»

Марина Алдон – Вода і камінь

Вода і камінь

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Прозора хвиля лиже скелю сіру…
На березі морському кров липнева…
Вода і камінь мають душу, шкіру…

Не крок, не миля від човна до неба…
Далекий шлях додому… В серці віру
Крізь кілька храмів пронести ще треба…

На скелі краплі сонця в формі кілець,
Вологи промінь топче черепаха…
Не стиснути в долоньці ранку крилець…
Вітриська гомін має швидкість птаха…

У мить оцю народжується днина…
Пісок на чужині сльозами повний…
Відточує з граніту не людина,
А рідина планетна… дзвін церковний…

У тексті розчинено ЯС:

Прозора хвиля
На березі морському…
Вода і камінь…

Не крок, не миля,
Далекий шлях додому,
Крізь кілька храмів…

На скелі краплі сонця,
Вологи промінь…
Не стиснути в долоньці
Вітриська гомін…

24 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

На фото: работа Дегтяревой Евгении Витальевны «Вода и камень»

Марина Алдон – Серпнева свічка

Серпнева свічка

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Стікає з свічки кров життєва в вічність…
Невільно ніч серпнева п’є мартіні…
В долоню теплу мла роняє свіжість…

У межах звички знов танцюють тіні…
Шукаю на деревах іншу дійсність…
Зоринку стерплу бачу в парафіні…

На жаль, немає фільтру для кохання,
Для слів та воску пломінь не завада…
Розплавлено палітру мрій… зітханням…
У клітках мозку ти… тривога… зрада…

Вогонь листи, світлини поглинає,
Та спомини болять іще сильніше…
Безмовно… вкритим димом… небокраєм
Тебе шукати знову линуть вірші…

У тексті розчинено ЯС:

Стікає з свічки
Невільно ніч серпнева
В долоню теплу…

У межах звички
Шукаю на деревах
Зоринку стерплу…

На жаль, немає фільтру
Для слів та воску…
Розплавлено палітру
У клітках мозку…

24 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа bregeda victor victorovich «Молитва»

Марина Алдон – 31 серпня. В’яне літо

Тридцять перше серпня. В’яне літо

3D, у техніці розчинення

Майже пошепки… в’яне літо… зітхає серпень…
Майже криком співає птах… як лише уміє…
Вітер власним керує світом, що вклав у серце
І вимірює власний шлях… довжиною мрії…

Вже не так зігріває ранок росу на листі…
Чом холодні долоні в трав? Точно не відомо…
Річка вміло пряде серпанок… нитки імлисті…
Певно, в сонця багато справ… Чи хронічна втома?

У хмарини синдроми астми… болять легені…
Задихається? Жде чудес… Не реве…. Не в змозі…
У природи поганий настрій? Збій функцій генів?
Або запах не той в небес… або скоро осінь…

У тексті розчинено вірш:

Майже пошепки… в’яне літо…
Майже криком співає птах…
Вітер власним керує світом
І вимірює власний шлях…

Вже не так зігріває ранок…
Чом холодні долоні в трав?
Річка вміло пряде серпанок…
Певно, в сонця багато справ…

У хмарини синдроми астми…
Задихається? Жде чудес…
У природи поганий настрій
Або запах не той в небес…

 

 

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 29 серпня. Роздуми над картиною «Лісова ріка» Аркадія Рилова

Двадцять дев’яте серпня. Роздуми над картиною «Лісова ріка» Аркадія Рилова

3D, у техніці розчинення

Ріка на долоні гаю думки полоще…
Мов лінія долі довга… Довкола спека…
Тече до порогу раю, невже на прощу?
До храму святого Бога, на жаль, далеко…

Вода має колір неба і швидкість вітру,
Прозора, цілюща, чиста, на смак класична…
Цілує травинок стебла, вдихає світло
І квітів бутони, листя прасує звично…

В камінні пульсує вічність… лоскоче нерви…
А птаха кричить-голосить… на повні груди…
Вдихають принадну свіжість тополі, верби,
Високі столітні сосни чекають чуда…

Швидка течія невпинно гортає простір…
Вперед поспішає… пішки… у світ прекрасний…
А білка гризе невинно (завждИ о шостій)
Тихенько смачні горішки – сніданок власний…

У тексті розчинено вірш:

Ріка на долоні гаю,
Мов лінія долі довга…
Тече до порогу раю,
До храму святого Бога…

Вода має колір неба,
Прозора, цілюща, чиста…
Цілує травинок стебла
І квітів бутони, листя…

В камінні пульсує вічність…
А птаха кричить-голосить…
Вдихають принадну свіжість
Високі столітні сосни…

Швидка течія невпинно
Вперед поспішає… пішки…
А білка гризе невинно
Тихенько смачні горішки…

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013