Екстаз і страх
3D у техніці розчинення + акро
1.Однослівний багаторитм
Е_кстракт
К_охання,
С_льозин
Т_ональність
А_зот
З_дригає…
І_ в такт
С_вітання
Т_ремка
Р_еальність
А_зарт
Х_оває…
2. Початок кожного рядка є новим шаром для наступних віршів:
ЕКСТРАКТ замрійя –
КОХАННЯ дотик,
СЛЬОЗИН безмовність…
ТОНАЛЬНІСТЬ… ноти…
АЗОТ крайнебо
ЗДРИГАЄ… гріє…
І В ТАКТ поезій
СВІТАННЯ зріє…
ТРЕМКА грань світу…
РЕАЛТНІСТЬ… ранку…
АЗАРТ прасонця
ХОВАЄ мряку…
3.
ЕКСТРАКТ ЗАМРІЙЯ замість кави…
КОХАННЯ ДОТИК – сну постскриптум…
СЛЬОЗИН БЕЗМОВНІСТЬ – біль уяви…
ТОНАЛЬНІСТЬ… НОТИ… звуки ритму…
АЗОТ КРАЙНЕБО підпирає…
ЗДРИГАЄ… ГРІЄ свічка спомин…
І В ТАКТ ПОЕЗІЙ птах співає…
СВІТАННЯ ЗРІЄ… Млу судомить…
ТРЕМКА ГРАНЬ СВІТУ… у долоні…
РЕАЛЬНІСТЬ… РАНКУ… у оселі…
АЗАРТ ПРАСОНЦЯ неприродній
ХОВАЄ МРЯКУ… десь у скелі…
4.
ЕКСТРАКТ ЗАМРІЙЯ ЗАМІСТЬ КАВИ п’ю сьогодні…
КОХАННЯ ДОТИК – СНУ ПОСТСКРИПТУМ… поствидіння…
СЛЬОЗИН БЕЗМОВНІСТЬ – БІЛЬ УЯВИ… сум назовні…
ТОНАЛЬНІСТЬ… НОТИ… ЗВУКИ РИТМУ… чи хрипіння…
АЗОТ КРАЙНЕБО ПІДПИРАЄ інстинктивно…
ЗДРИГАЄ… ГРІЄ СВІЧКА СПОМИН ефемерний…
І В ТАКТ ПОЕЗІЙ ПТАХ СПІВАЄ дуже дивно…
СВІТАННЯ ЗРІЄ… МЛУ СУДОМИТЬ від люцерни…
ТРЕМКА ГРАНЬ СВІТУ… У ДОЛОНІ пудра з блиском…
РЕАЛЬНІСТЬ… РАНКУ… У ОСЕЛІ… архаїчній…
АЗАРТ ПРАСОНЦЯ НЕПРИРОДНІЙ… а вітрисько
ХОВАЄ МРЯКУ… ДЕСЬ У СКЕЛІ… потойбічній…
5.ІЗ КОЖНОГО РЯДКА ПОПЕРЕДНЬОГО ВІРША СКЛАДЕНО НОВУ ПОЕЗІЮ:
ЕКСТРАКТ ЗАМРІЙЯ ЗАМІСТЬ КАВИ П’Ю СЬОГОДНІ…
І не дратують зовсім плями на папері…
На них танцюють тіні-рими безтурботні…
Впускаю вірші у відкриті навстіж двері…
КОХАННЯ ДОТИК – СНУ ПОСТСКРИПТУМ… ПОСТВИДІННЯ…
Ти уночі знов у фантазіях був поруч…
Та ніжні марення усі в режимі тління
Стають золою, прилипаючи на штору…
СЛЬОЗИН БЕЗМОВНІСТЬ – БІЛЬ УЯВИ… СУМ НАЗОВНІ…
Таємним мокрим феєрверком особистим…
Страждання – майже… як рефлекси безумовні,
Що роблять суть, нутро, єство завжди́ більш чистим…
ТОНАЛЬНІСТЬ… НОТИ… ЗВУКИ РИТМУ… ЧИ ХРИПІННЯ…
У серці хворім… Ти – моя кардіограма,
Детектор настрою і пристрасті, терпіння…
Озвись! Галактику охоплює нестяма…
АЗОТ КРАЙНЕБО ПІДПИРАЄ ІНСТИНКТИВНО…
Погаслі зорі в іншім вимірі іскряться?
Хмарини дві кудись пливуть демонстративно,
Із них нарядом кожна схожа на вигнанця…
ЗДРИГАЄ… ГРІЄ СВІЧКА СПОМИН ЕФЕМЕРНИЙ…
Тобою, любий, щастя рівень визначаю…
Як подолати стрес доволі характерний?
Нудьгую… збуджено… листи старі гортаю…
І в такт поезій птах співає дуже дивно…
У нього голос, як у тебе, лиш гучніший…
Кармічний вузол нас єднає нерозривно,
Мій найдорожчий, найгарніший, найрідніший…
СВІТАННЯ ЗРІЄ… МЛУ СУДОМИТЬ ВІД ЛЮЦЕРНИ…
У аромати опускає травень вії…
Життям буяє верховинський край озерний…
А в мене в грудях неприборкані стихії…
ТРЕМКА ГРАНЬ СВІТУ… У ДОЛОНІ ПУДРА З БЛИСКОМ…
Малюю нею твій портрет весні на шкірі…
Чуття у венах… хоч насправді ти… неблизько…
Між нами гори і аж три глибокі прірви…
РЕАЛЬНІСТЬ… РАНКУ… У ОСЕЛІ… АРХАЇЧНІЙ…
Росі з ромашки дозвілля є флешмобом…
Екстаз любові… душу гріє… Півень тричі
У шибку б’є тонким жовтавим гострим дзьобом …
АЗАРТ ПРАСОНЦЯ НЕПРИРОДНІЙ… А ВІТРИСЬКО
Прозорі крила розминає мускулисті…
У нього є в вербі смарагдова колиска,
Або гніздечко малахітове… у листі…
ХОВАЄ МРЯКУ… ДЕСЬ У СКЕЛІ… ПОТОЙБІЧНІЙ…
Господній янгол, зосереджено, уважно…
Твої світлини я стискаю… тогорічні…
Мені самотньо дуже нині… трохи страшно…
Фото: dex66 «portal»
8 березня 2015
