Марина Алдон — Коли душі не хочеться мовчати

5997564_xlarge

Коли душі не хочеться мовчати

Коли душі не хочеться мовчати,
Коли сам Бог підказує слова,
Натхненно б’ється серце  і… співа,
А тиша одягає рими-шати…
Коли із ран ростуть незримі крила,
Втрачає гравітацію цей світ,
У тексти галактичний алфавіт
Невільно трансформує дивна сила…

Коли душі не хочеться мовчати,
Виводить коди Всесвіту рука,
Щоб образна поезія… дзвінка…
Молитвою могла в безчассі стати…
Коли ідей вихлюпується сутність
Стрімким потоком літер на папір,
Немовби оживає кожен твір,
Бо віршам притаманна невмирущість…

 

19 липня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: © the_eugene «***»

Марина Алдон — Я звикла до самотності…

60731

Я звикла до самотності…

Я звикла до самотності… болить
Лиш тільки спомин десь у передсерді…
На вільсі грає вітер твори Верді,
Зіжмакуючи літо… і блакить…
Твоє ім’я виводжу на піску,
Римуючи із мріями в уяві…
А хмари майже поряд… кучеряві…
Думки читають, дивляться в ріку…

Я звикла до самотності… давно…
Сльозини запиваю теплим чаєм…
А те, що на душі ніхто не знає…
Хоч липень відчуває все одно…
Пекуче сонце схоже на кулон
З твоїм портретом… випуклим… класичним…
Здається вже і сум хронічний звичним…
Між нами же провалля… рубікон…

 

6 липня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Марина Алдон — Місячна симфонія

fantasy-art-fantasy-dreams-girl-Fantasy-Art-Imagenes-reyna-black-goodnight-Good-morningGood-night-ffs-2-women-Love-this-ae25-romantica-prett

Місячна симфонія

В небі зорі, неначе коштовності,
Над вікном трохи пахнуть гвоздикою…
Я люблю тебе… пристрастю дикою
Відчайдушно, до втрати свідомості…

Свічка знає імли особливості ,
Самоту зігріває сльозиною,
Поглядає на стіл зі світлиною…
Я люблю тебе… до неможливості!

Ти далеко… а мрії над скронями
Шар повітря піснями розгойдують…
Почуття все єство переповнюють…
Світ між нами зім’яти б долонями…

За вікном із ліщини граційної
Вітер точить сопілку… вже тисячну…
От… сонату б зіграть тобі місячну
У обробці душі неспокійної…

 

8 червня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Марина Алдон — Безмовний місяць проситься у сон…

мм

Безмовний місяць проситься у сон…

Безмовний місяць проситься у сон,
Із неба поглядає хитрувато
Крізь шибку пхає промінь у кімнату,
Для нього ж не існує заборон…
Розмішує, як каву, півімлу,
Торкається постільної білизни
І подумки складає катехизми…
Радіє щиро літньому теплу…

Безмовний місяць проситься у сон…
Лягти він хоче поруч, серед ліжка,
Начебто срібляста дика кішка…
Аж подих відчуваю біля скронь…
А у кутку тремтить лампади тінь…
Нічне світило ніжно, як належно,
Стуля мені повіки обережно…
Ми двоє з ним, неначе янь і інь…

 

8 червня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Марина Алдон — Між рядками

5950696_xlarge

Між рядками

Небо із шибки
меншим здається…
Свічка тріпоче
ненатурально…
Просяться в зошит
вірші із серця,
Ручка виводить
щось машинально…
Змити чорнило,
може, сльозою?
Літери та́кож
люблять свободу…
Знов у кімнаті
п’ю із імлою
Каву гарячу
з кубиком льоду…
Посеред ночі…
пахнуть зірками
Тексти готові
до написання…
Тільки не знаю
поміж рядками
Як приховати
Муки кохання…

6 червня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: © Alex151971 «Есть ли жизнь на …?»

Марина Алдон — Життя людини, наче квіт кульбаби

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Життя людини, наче квіт кульбаби

Життя людини, наче квіт кульбаби
Яскраве, та таке короткочасне,
Спалахує, зоріє, швидко гасне…
Але у світ приходить кожен, власне,
Мети, звичайно, вищої заради…

Неначебто метелики маленькі,
Дні наші пролітають непомітно,
У безвість час відносить доля вітром
Туди, де інше небо, інше світло,
А крила і прозорі, і легенькі…

Душею розуміючи природу,
Підвладну силі часу та тяжіння,
Гортаємо реальні сновидіння
І прагнемо наступним поколінням
Поспіти передати зе́рня роду…

 

24 травня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Марина Алдон — Карпатська весна

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Карпатська весна

3D, у техніці розчинення

сонет+японський сонет

Весна барвиста в бусах із насіння…
Квіткові вернісажі її, трави –
Мистецтво праці зливи і проміння…

Вербове листя… простір для уяви…
Один із видів пряжі – павутиння –
Для декорацій лісу і галяви.

На камені трофеї – часу шрами,
Емблеми роду в склепі старовиннім…
Дороги-галереї між світами,
До небозводу… вивести повинні…

Вітри гойдають тіні і багаття…
Карпатська ватра дивиться в зіниці…
Співає дика птаха із завзяттям
Про сині гори, травень і криниці…

У тексті розчинено ЯС:
Весна барвиста
Квіткові вернісажі
Мистецтво праці

Вербове листя
Один із видів пряжі
Для декорацій

На камені трофеї –
Емблеми роду
Дороги-галереї
До небозводу…

 

3 травня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

На фото: робота Віктора Чепинця

Марина Алдон — Магнолія

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Магнолія

3D, у техніці розчинення
сонет+японський сонет

У сукні гейші дерево тюльпанне…
Весна в японськім сквері чай смакує,
Лоскоче гілку вітер головою…

Галактик межі – диво бездоганне
В великій чаші-сфері… Світ пульсує…
Десь чути бджілку з флейтою малою…

Уранці сонце сходить із-за крони…
Між пелюстками промені по лікті…
Рожевий квіт природи, як кулони,
Під небесами… з чистих самоцвітів…

А на листочках знаки таємничі,
Або слова… написані росою…
Співає вітер пісню власну тричі,
Коли сердечно тішиться красою.

У тексті розчинено ЯС:
У сукні гейші
Весна в японськім сквері
Лоскоче гілку…

Галактик межі
В великій чаші-сфері…
Десь чути бджілку…

Уранці сонце сходить
Між пелюстками…
Рожевий квіт природи
Під небесами…

 

3 травня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Марина Алдон — Сакура

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Сакура

3D, у техніці розчинення
сонет+японський сонет

Японський обруч в техніці канзаші
У сакури на гілці ледь похилій…
То ієрогліф на бутоні-чаші?
Схил неба поруч… і вітри стокрилі…

Дощ на рожевій зірці незвичайний,
Рясний доволі… ллється медом… чаєм…
Природа бездоганна в день звичайний,
Усі місцини стразами квітчає…

Цей світ – не ікебана рукотворна,
Живі рослини у весни в букеті…
Мить кожна і прекрасна, й неповторна…

Коли чаклує квітень на планеті,
Дає наснагу сила чудотворна,
Плете в душі любов вінки сонетів…

У тексті розчинено ЯС:
Японський обруч
У сакури на гілці –
То ієрогліф…

Схил неба поруч…
Дощ на рожевій зірці
Рясний доволі…

Природа бездоганна –
Усі місцини…
Цей світ – не ікебана –
Живі рослини…

 

3 травня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Марина Алдон — Кров

K_chemu_snitsya_krov

Кров

Ріку, що неспинно із серця тече, називають кров’ю…
Як русло – артерії і капіляри, й тоненькі вени…
Яскраво-червона в’язка рідина архівує гени,
Просочені або ненавистю, або добром, любов’ю…

Впадає потік швидкоплинний у витік природний власний…
По колу курсує, пливе, циркулює вода живильна…
Якщо же вколоти великою голкою палець сильно,
То крапля на шкірі лишає автограф короткочасний…

Ріку, що крізь серце струмує, іскринкою гріє мрія…
Можливо, у складі вологи гормони і суму, й щастя…
Вчувається пульс небосхилу на скронях та на зап’ястях,
А ритми безмежного Всесвіту, в грудях, мов літургія…

 

26 квітня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015