Точка кипіння
За Фаренгейтом двісті тридцять сім…
У серці кров невільно закипає…
Тебе зову я всесвітом своїм,
Ведеш думки і мрії небокраєм…
За Цельсієм сто тридцять у душі…
Це в мене вперше… Відчуття екстазу…
Пульсує щастя! Стерто рубежі
І простору, і вимірів, і часу…
За Реомюром плюс вісімдесят
У грудях… літо ніжне і жадане…
В моїх долонях сонце… як гранат…
Бери його! Хай світ цей кращим стане!
1 серпня 2016
