Ранкові сонця промені і море…
Ранкові сонця промені і море…
А серце б’ється в такт із цілим світом…
Ще небо напівтемне, півпрозоре,
Іще зірковим пахне трохи квітом…
Лоскоче язиком гладеньку шкіру
Вода солона пристрасно і ніжно,
Віддавшись надчуттєвості надміру,
Щоб ти повірив… що пісок – це ліжко…
Вивчає плечі, торс губами хвиля,
Шукає ерогенні, певно, зони,
Тремтить аж від бажання… від безсилля…
У очі заглядаючи бездонні…
І збуджено… на грані божевілля…
Ранкове море стогне… в апогеї,
Торкаючись оголеного тіла,
Любові щиро прагнучи твоєї…
11 липня 2016
