досвітня зоря
від суші відділяючи моря,
а синій небокрай від океанів,
уранці пахне сирістю туманів
маленька… в грудях зрощена зоря…
лишає ніжне сяйво у світах,
чи десь поміж галактик… на роздоллі,
сновиддя відганяючи поволі,
світанок… закликаючи, як птах…
настромлений на мрію промінець…
безмовно… звично… кличе до кав’ярні…
малює на доріжці на тортурній
орбіту дня… уявний олівець…
у всесвіті без ліку хай світил,
як в осені дощів дрібних і листя…
у кожного ж є зірка особиста
і власний… безкінечний небосхил…
15 серпня 2015
© Copyright Marina Aldon 2015
Фото: Selskiy «***»
Оставить комментарий