У дзеркалі місяця повного
Для снів облаштовано пристані,
Промінчики сонця розхристані,
Торкаються неба безмовного…
Помічено зморшками кратери…
А гори – лише декорації?
Довкола нема гравітації,
Та видно сліди Богоматері…
У дзеркалі місяця повного
Таємні думки відбиваються
І душі пташині звиваються
Над крихтами хліба духовного…
Всесвітня лунає мелодія
Молитвою серця бентежного…
В глибинах надсвіту безмежного
Світило пливе, наче лодія…
21 березня 2015
Намалюй мені звуки квітня,
Відтвори праприроди мову
Та мелодію ту казкову,
Що співає зоря досвітня…
Намалюй мені серця ноти
І сопілку душі… в долоньці,
Ритми квітів, акорди сонця,
Соло радості і свободи…
Намалюй мені пісню вітру,
Оперету гучну пташину,
Кришталеву дзвінку росину…
Глянь, тримає весна палітру…
Намалюй мені трав цілунки,
Коломийку лісів найліпшу,
Зобрази натуральну тишу –
Чисту музику мрій і думки.
21 березня 2015
Фото: favorskaya «Звуки»
Поволі вечоріє… Сонцепад…
Зоринки золотіють де-не-де…
Вітрисько крильми музику пряде…
А небо, наче чорний шоколад…
Півмісяць, як зіжмаканий листок
Із віршем, недописаним удень,
Вдихає мряку травень без легень…
У світу запах квітів і казок!
Трава тріпоче кінчиками вій,
Нанизуючи роси на думки,
Піском шліфують камені струмки
У творчій атмосфері лісовій…
Чи є у ночі грані, рубежі?
Птахи в пориві пристрасті… не сплять…
Довкола – всеосяжна благодать…
Весна пульсує… прямо у душі!
21 березня 2015
Фото: serg773 «Світло і тінь»
Вдивляюсь у фортеці сивину…
На каменях зарубини якби…
Сьогодні знову байдужість юрби
Впирається уперто у стіну…
І квапиться годинник-альбінос,
Прибитий до костелу хтозна-ким –
Пружинним механізмом золотим,
Не ржавими цвяхами, як Христос…
А люди протискаються вперед
І іншим наступають на чуття,
Несуть у власні мушлі-укриття
Багатство тлінне… чути дзвін монет…
Вдивляюсь у бруківку, у граніт…
Невільно тисне груди самота…
Та знаю, є ще в душах доброта,
Бо любить милосердний Бог цей світ…
21 березня 2015
В душі зоріє залишок любові,
Той недопалок, пам’яттю що зветься,
Ночами що блокує клапан серця
Журбою, що у кожній краплі крові…
Тебе я не побачу точно більше,
Між нами чорна прірва потойбічна,
Твердиня небосхилу споконвічна,
І вистраждані… виплекані… вірші…
21 березня 2015
Фото: dex66 «dance of water»
© 2024 Марина Алдон. Моя гавань · RSS записей · RSS комментариев