Ми братами не будем ніколи
За мотивами вірша Анастасії Дмитрук «Ніколи ми не будемо братами…»
Ми братами не будем ніколи,
Цю війну не забудем повік…
Вздовж кордону зведем частоколи
Від кремлівських духовних калік…
Ви не сестри, не родичі кровні,
Ви чужі, ви – азійська орда!
До снаги вам накази гріховні
Інквізитора… звіра… вождя!
За людей не вважаєте зовсім
Корінний український народ…
І звучать щохвилини погрози
Ваших блазнів – катів-воєвод…
Ми братами ніколи не будем,
Поміж нами зневір’я і вир…
Помираєте ви за Іуду,
Ну а ми помираєм за мир…
Хоч лани золотої пшениці
Нищить ваш завойовницький танк,
Та скарає вас доля, убивці,
Бо, повірте, життя – бумеранг!
25 січня 2015
15 октября, 2015 7:35 дп
Погоджуюся цілком і повністю! Ми вже зводимо частокіл. Непрошений гість гірше татарина (ординця), а гірше татарина може бути тільки кацап.