Щоночі
Зупинена в годинникові мить
На стрілці часу мріє стати віршем…
Колись, я знаю, серце відболить
І ти мені не снитимешся більше…
В кімнаті пусто… Тільки власна тінь
Торкається ледь-ледь дверей балконних…
Не спалює ні пам’ять мій камін,
Ані листів у папках електронних…
Як ти далеко! Знімок на столі…
Душа від безнадії рветься навпіл…
Твоє ім’я сльозами у імлі
Невільно викладаю на канапі…
Чому тебе не можу не любить?
Чому спинити пристрасть я не в змозі?
Тріпоче в грудях серце та болить
І ти мені щоночі снишся досі …
29 листопада 2014
© Copyright Marina Aldon 2014
Фото: didivi «***»
