Марина Алдон — Льодовитий океан

 океан

Льодовитий океан

 

Я крига, Льодовитий океан…

Мене пізнати можна тільки в ритмах,

Не виміряти воду-кров у літрах,

Не зважити розріджений туман…

Живу лише енергією хвиль,

Всіх вимірів частинка в мене в серці,

Полярний вітер ноти опер Верді

Насвистує у мряці без зусиль…

 

Я – прірва, я – Північний океан…

Звіряй за мною сни і час Господній…

Крізь острівець, як лінія долоні,

Проходить нульовий  меридіан…

Люблю сріблястий місячний грааль,

Промінчики тоненькі та пластичні,

Вдивляюся у зорі антарктичні,

Бо кожна з них нагадує скрижаль…

 

Нехай я і найменший океан,

Але найтаємничіший у світі…

На дні дива природні розмаїті…

В балансі з небом мій духовний стан…

Біліє шаль молочна з берегів…

Несу в собі загрозу, ризик краху!

Та збуджує оскільки фактор страху,

Приваблюю усіх мандрівників…

 

19 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Марина Алдон — Псалом дощу

літній дощ

Псалом дощу

 

Псалом сто сорок перший пише дощ

Сльозами літа на поверхні річки…

Стікає, наче віск із диво-свічки,

Із хмари мряка… і туман також…

Вітрисько,  вилізаючи з човна,

Йде по воді (ввижається Месія?)…

Цілунком Юди мічена стихія,

Вихлюпує емоції сповна…

 

Із опадів умовних знаків ряд

(Шрифт рукописний, рівний і прозорий)

На русло, мов на згорток книги Тори

Наносить продовгастий літній град…

Ілля, здається, голосом грози

Цитує десять Заповідей гучно,

Пускає блискавиці-стріли влучно

Планеті у магнітні полюси…

 

Тріпоче липень пальцями дерев

І грає блюз на клавішах вологи…

Рахує із гнізда гірські дороги,

Природою приручений орел…

Циклон складає власний графік прощ

Для досі ненароджених веселок…

Із поміччю краплин-місіонерок

Псалом сто сорок перший пише дощ…

 

19 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014