Марина Алдон — Дощ у місті

дощ

Дощ у місті

3D, у техніці зіставлення

 

Вгорі світ сіруватий, дахи слизькі, суворі,

Внизу же – парасолі… не можна упізнати…

Мов дивні діаманти, дрібні дощинки-зорі…

Тіла краплин прозорі вдихають аромати…

 

Із неба змито барви, стовпам ліхтарним смутно,

У місті трохи брудно, всі мокрі тротуари…

Звучать води литаври, пливе листочок-судно,

Стрибає вітер хутко в калюжі біля Лаври…

 

Ридають гірко хмари, тчуть опади узори,

Радіють осокори! На ліліях кристали?

Тремтять невільно трави, тумани ж наче штори,

Не видно сині гори… П’янять природи чари…

 

У тексті розчинено два вірші:

1.

Вгорі світ сіруватий,

Внизу же – парасолі…

Мов дивні діаманти,

Тіла краплин прозорі…

 

Із неба змито барви,

У місті трохи брудно…

Звучать води литаври,

Стрибає вітер хутко…

 

Ридають гірко хмари,

Радіють осокори!

Тремтять невільно трави,

Не видно сині гори…

 

2.

Дахи слизькі, суворі,

Не можна упізнати…

Дрібні дощинки-зорі…

Вдихають аромати…

 

Стовпам ліхтарним смутно,

Всі мокрі тротуари…

Пливе листочок-судно,

В калюжі біля Лаври…

 

Тчуть опади узори…

На ліліях кристали?

Тумани ж наче штори…

П’янять природи чари…

 

13 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014
 

Марина Алдон — Липнева гроза у лісі

гроза

Липнева гроза у лісі

3D, у техніці розчинення

 

1.

ГРИМИТЬ… ВІД НОЧІ… СПИТЬ БАГАТТЯ НЕПРОБУДНО…

Нагадує від свічки тінь живу істоту…

Листочок поруч у калюжі, наче судно,

Невільно треться об палатку синьо-жовту…

 

СВІТАЄ… МАРНО… ТЕМНО ДОСІ… СОНЦЕ В ГЛИНІ?

У іншім вимірі проміння від учора?

З астральних пут не може вибратись донині,

Бо заважає павутина півпрозора…

 

В ЛІСАХ НЕСПОКІЙ І СМУМ’ЯТТЯ, ТРОХИ НУДНО…

Лиш блискавиця виринає з потойбіччя

Та у екстазі вигинається облудно…

Ранкова свіжіть дише тихо у обличчя…

 

ВОЛОГА… ХМАРНО… НА ДОРОЗІ СЕРПАНТИННІЙ

Густий туман на пальці можна намотати…

Карпати стогнуть, наче арфи старовинні,

Із далини відлунням чути крик лошати…

 

ДЕСЬ ПТАХ-ПАЛОМНИК ДЗЬОБ ХОВАЄ ТРАДИЦІЙНО

В гніздо з галузок, закриває чорні очі,

Крилом махає з переляку конвульсійно,

Сприймати дійсність відмовляється, не хоче…

 

КРУЖЛЯЄ В ЧАСІ ЗЛИЙ ВІТРИЩЕ НЕСВІДОМИЙ,

Хитає верби та каштани, сосни, липи,

Гортає обрій перший, третій, п’ятий, сьомий,

Цілує в губи полум’яні теплий липень…

 

СТРУМОК ТАНЦЮЄ ТА СТРИБАЄ ЕНЕРГІЙНО,

Таємні знаки пише русло повноводне,

Лягає почерк акуратний рівномірно

На дно піщане, чисте,  прохолодне…

 

ЯК ЙОГА, В ТРАНСІ… КАМЕНИЩЕ НЕРУХОМИЙ…

Завітні мрії раз-у-раз римує власні,

Рахують риби стебла моху без утоми,

Тому лускаті, очевидно, всі мовчазні…

 

САМ БОГ ПИЛЬНУЄ СВІТ ІЗ РАЮ, ЗА ГОРОЮ

Початки зріють мимовільно… дня нового…

І пахне всесвіт соковитою травою,

Від аромату аж хмелію я терпкого…

 

НАД ГАЄМ… СКЕРЦО, ПІСНЯ ЗЛИВИ, СОЛО ГРАДУ…

Чуття подвійні: і невпевненість, і щастя…

Нівечить дощ фіалок чарівних принаду,

Та одночасно є рослинності причастям…

 

БЛАКИТЬ НЕБЕСНУ УЯВЛЯЮ НАД СОБОЮ,

Але туман, неначе штора чи портьєра…

Зростаюсь ніби біоритмами з грозою:

В душі – весь космос, під ногами – стратосфера…

 

ШУКАЄ СЕРЦЕ СПОКІЙ ДИВНИЙ І РОЗРАДУ…

Свята молитва помагає, щире слово…

Вже небезпека найсуттєвіша позаду,

Геть відступає непогода поступово…

 

2. Перші рядки кожного куплету утворюють новий вірш:

ГРИМИТЬ… ВІД НОЧІ… СПИТЬ БАГАТТЯ непробудно…

СВІТАЄ… МАРНО… ТЕМНО ДОСІ… сонце в глині?

В ЛІСАХ НЕСПОКІЙ І СМУМ’ЯТТЯ, трохи нудно…

ВОЛОГА… ХМАРНО… НА ДОРОЗІ… серпантинній…

ДЕСЬ ПТАХ-ПАЛОМНИК ДЗЬОБ ХОВАЄ традиційно,

КРУЖЛЯЄ В ЧАСІ ЗЛИЙ ВІТРИЩЕ несвідомий,

СТРУМОК ТАНЦЮЄ ТА СТРИБАЄ… енергійно,

ЯК ЙОГА, В ТРАНСІ… КАМЕНИЩЕ нерухомий…

САМ БОГ ПИЛЬНУЄ СВІТ ІЗ РАЮ, за горою…

НАД ГАЄМ… СКЕРЦО, ПІСНЯ ЗЛИВИ, соло граду…

БЛАКИТЬ НЕБЕСНУ УЯВЛЯЮ над собою…

ШУКАЄ СЕРЦЕ СПОКІЙ ДИВНИЙ і розраду…

 

3. А в тексті розчинено вірш:

 

ГРИМИТЬ… ВІД НОЧІ… Спить багаття…

СВІТАЄ… МАРНО… темно досі…

В ЛІСАХ НЕСПОКІЙ і сум’яття…

ВОЛОГА… ХМАРНО… на дорозі…

ДЕСЬ ПТАХ-ПАЛОМНИК дзьоб ховає,

КРУЖЛЯЄ В ЧАСІ злий вітрище,

СТРУМОК ТАНЦЮЄ та стрибає…

ЯК ЙОГА, В ТРАНСІ… каменище…

САМ БОГ ПИЛЬНУЄ світ із раю,

НАД ГАЄМ… СКЕРЦО, пісня зливи…

БЛАКИТЬ НЕБЕСНУ … уявляю…

ШУКАЄ СЕРЦЕ спокій дивний…

 

4. І ще одну поезію:

 

ГРИМИТЬ… від ночі…

СВІТАЄ… марно…

В ЛІСАХ неспокій…

ВОЛОГА… хмарно…

ДЕСЬ ПТАХ-паломник

КРУЖЛЯЄ в часі…

СТРУМОК танцює,

ЯК ЙОГА, в трансі…

САМ БОГ пильнує

НАД ГАЄМ… скерцо…

БЛАКИТЬ небесну

ШУКАЄ серце…

 

5. Із перших слів кожної строфи утворюється однослівний багаторитм:

 

1. Гримить…

2. Світає…

3. В лісах

4. Волога…

3. Десь птах

5. Кружляє…

6. Струмок,

4. Як йога…

6. Сам Бог

5. Над гаєм…

1. Блакить

2. Шукає…

 

 

13 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014