Розмова з вітром
Говорить вітер… Змовчати потрібно…
Він точно знає мови всі земні,
Можливо, що розкаже і мені,
Що серцем промовляє риба срібна
Та що співає річкастоголоса,
Коли на прощу лине в океан
І що шепоче яблуні фонтан,
Шукаючи росу в зелених косах…
Змовкає вітер… Треба щось казати…
Чому же він приховує дива?
Я вірю, мають силу всі слова,
Бо зміст у звука кожного багатий…
Веду сама з собою діалоги?
Тихенько причаївшись, вітровій
У очі заглядає, як німий,
Сліди аналізуючи… вологи…
Тремтить вітрисько… хоче відповісти
На сотні риторичних запитань,
Вагається… з етичних міркувань…
До неба підраховуючи відстань…
Та раптом озивається… Сміливо
По-своєму щось голосно кричить,
У воду мочить крила… і умить
Втікає без пояснення… квапливо…
18 травня 2014
© Copyright Marina Aldon 2014
Фото: Ina_TK «***»
Оставить комментарий