П’ятнадцяте вересня. Бабине літо
3D, у техніці розчинення
Бабине літо, голубить строкаті айстри…
Пісня осіння втішає природу щиро…
В серці неспокій, мінливий доволі настрій…
Сум у душі тимчасовий, журба – не вирок…
Зірвано вітром хмарини з верхівок кленів?
З сонця проміння невже опадає з листям?
Ріки глибокі і досить-таки шалені…
Гори чужі? Ні, то шкіра у них плямиста…
Бабине літо приходить завждИ неждано…
Дивний світанок уже прохолодний трішки…
З запахом тління здається і сквер курганом…
Небо й земля… переплетені, як доріжки…
Хто понад світом роздмухує згірклі мрії?
Стелить серпанок-туман для молитви килим…
Від павутиння тремтять навіть власні вії…
В’януть поля… а метелик стає безсилим…
У тексті розчинено вірш:
Бабине літо…
Пісня осіння…
В серці неспокій,
Сум у душі…
Зірвано вітром
З сонця проміння?
Ріки глибокі…
Гори чужі?
Бабине літо…
Дивний світанок…
З запахом тління
Небо й земля…
Хто понад
Стелить серпанок?
Від павутиння
В’януть поля…
24 червня 2013
