Марина Алдон – 7 серпня. Спожинки

Сьоме серпня. Спожинки

3D, у техніці розчинення

Жнуть женці жито… Чим не живопис?
Дишуть вітрами люди й рослини…
Хроніку поля, лану рукопис
Пишуть серпами біля стежини…

Жнуть женці просо – бабці та внуки…
Терпнуть хмарини несамовито…
І мозолями скрашені руки,
Пахнуть зернини… всім Божим світом…

Жнуть женці серпень… Свято за містом
Зрілу пшеницю славлять у пісні…
Сонечко схоже трохи на тісто,
На паляницю в формі залізній…

Жнуть женці злаки – літа надбання,
Гладять стеблини, як нагороду…
Певно, у праці сенс існування…
Щастя людини в єдності роду…

У тексті розчинено вірш:

Жнуть женці жито,
Дишуть вітрами…
Хроніку поля
Пишуть серпами…

Жнуть женці просо,
Терпнуть хмарини…
І мозолями
Пахнуть зернини…

Жнуть женці серпень,
Зрілу пшеницю…
Сонечко схоже
На паляницю…

Жнуть женці злаки,
Гладять стеблини…
Певно, у праці
Щастя людини…

 

2 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Оставить комментарий